9
Генріх Гейне
Переклад Лесі Українки
Мов язик червоно-ярий,
Що той чорний Фрейлігратів
Негрський князь, з досади люто
Витріщає з чорних уст, –
Вийшов місяць так із темних
Хмар небесних. Десь далеко
Б’ють джерела невсипущі,
Цілу ніч вони лютують.
Атта Троль стоїть самотньо
На шпилі, на любій скелі,
Самітний реве на кручі, –
Свище вітер опівночі.
«Так, ведмідь я! я ведмідь той,
Що незграбою, кудлаєм,
Ревуном і товстолапим,
І бог зна ще як взивають!
Так, ведмідь я! я ведмідь той!
Я опудало отеє,
Я той дурень, що приймає
Ваші посміхи й наругу!
Я на глум вам здавсь! і мною ж,
Мов яким страшилом, завжди
Дітвору лякати звикли,
Дітвору ледачу людську.
Я посмішище отеє,
Що баби в казках виводять,
І я вголос визнаю се
Перед всім нікчемним людом.
Чуєте ви всі? – ведмідь я!
Свого ж роду не стидаюсь,
Я пишаюсь, мов походжу
Від Мойсея Мендельсона!»
Примітки
Мендельсон Моисей (1729 – 1786) – німецький філософ епохи просвітительства. Г. Гейне натякає тут на внука М. Мендельсона, композитора Фелікса Мендельсона-Бартольді (1809-1847).
Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ
|
