Логотип сайта «Леся Українка»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Листи Лесі Українки / 1891 р. / 12.07.1891 р. До матері

До матері

30 червня (12 липня) 1891 р. Євпаторія

Люба мамочко!

Далебі, всі дні погубила і не знаю, чи давно писала тобі, чи недавно, чи то ти вже сердишся на мене, чи ні. Туг так одностайно час проходить, що й на дні мало розділяється. Живемо, купаємось, печемось, щодня однаково. Два сих остатніх дні так було душно, що аж уночі приходилось умиватись та віялом обмахуватись; тепер все хмарить, і парить, і вітром пекучим несе, але дощу нема і, певне, не буде, бо все вітер хмари розносить. Кна-кна бідна «совівається».

Кна-кна нічого не робить і не улітить, а тільки читає, та спить, та допізна над морем сидить укупі зо мною. Я потрошку уліти пишу: написала один «легкоскрилений» шматок нещасливої «Місячної легенди» (хутко вже її докінчу – не сьогодні-завтра) та ще написала вставну главу до «Жалю», до завтра докінчу другу главу вставну і пришлю тобі вкупі з «Народом». Вибачай, що тепер не посилаю «Народ», але його треба заказним посилати, значить, чекати до завтра, а я вже хочу, аби сей лист пішов сьогодні, – кна-кна понесе його на пристань і передасть на пароход, що ось зараз піде на Одесу.

Про улітні справи я подумала і зважила так, порадившися з Мишею, що «Жаль» таки належиться більше всього до жіночого збірника, він створений для нього, Колессам я дам «Місячну легенду», а в «Буковинський альманах» можна дати і «Самсона», тільки так, як він єсть, не переписуючи, бо вже сили моєї нема його переписувати по сто раз, бодай його!

Порада п. Франка, себто про видання жіночого збірника окремими випусками, мені сподобалась, і я зовсім не знаходжу, щоб такий спосіб видання відбирав нам повагу, зовсім навпаки, тільки треба, аби весь матеріал був уже зібраний, а потім, не гаючись, випускати випуск за випуском, не чекаючи, звичайно, поки попередні випуски розійдуться, бо то вже була б затяжна справа. Можна об’явити пренумерату на всі випуски разом і на кожний окремо, то, може би, скоріше і краще розходилось, а щодо «поваги», то так, може, ще й поважніше вийде.

Біда нашим улітам з критикою, як от моїй тепер, – один зовсім на смерть осудив, а другий не прибере місця, де посадити! Хто зна, як і судити тепер, хіба треба взяти середину, як завжди в таких випадках. Чому кажеш, аби я нічого же писала, а давала чомусь лад? Адже, окрім «Жалю», у мене нема нічого до влагодження, а його я завтра влагоджу.

Вибачай, що так круто кінчаю, – спішусь, от-от пароход відходить. Тигриків і папу цілую щиро. Пані Франкову вітаю. Прощай, мамочко, серденько, бувай здорова!

Твоя Леся

Ми з кна-кною статкуємо, ти за нас не бійся, усе гаразд буде!


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 94 – 95.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 54 – 55.

Подається за автографом (ф. 2, № 136).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 144 – 145. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Датується за змістом на підставі згадки про М. П. Косача, який перебував в Євпаторії а Лесею Українкою 8 – 22 липня 1891 р., та про пароплав, що відходив із Євпаторії на Одесу двічі на тиждень – у середу і в неділю. Отже, цей лист міг бути відправлений або в середу 12 липня (30 червня), або в неділю 15 (3) липня 1891 р.

«легкоскрилений шматок» – Леся Українка вживає спародійований В. Самійленком вислів із графоманських віршів.

Колесси – Філарет Михайлович (1871 – 1947), видатний український фольклорист, музикознавець, академік АН УРСР; Олександр Михайлович (1867 – 1945), український мовознавець і літературознавець. Точно не відомо, кого з Колесе мала на увазі Леся Українка.

А в «Буковинський альманах» можна дати і «Самсона» – Поема Лесі Українки «Самсон» була надрукована в журналі «Зоря», 1892, № 10, с. 186 – 189.

Один зовсім на смерть осудив, а другий не прибере місця, де посадити! – Оповідання Лесі Українки «Жаль» М. Павлик не радив друкувати, а І. Франко був захоплений цим твором і просив дозволу в листі до Олени Пчілки видати його окремою книжкою в «Літературно-науковій бібліотеці». Вперше оповідання «Жаль» було надруковано 1894 р. в журналі «Зоря», № 9 – 12.

Попередній лист | Перелік листів | Наступний лист

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2006 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 3620

Модифіковано : 1.06.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.