Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

28.03.1897 р. До Л. М. Драгоманової

Київ 16/ІІІ

Дорога моя дядино!

Тільки що прочитала Вашого листа і от зараз пишу Вам, бо як не напишу зараз, то знов яка-небудь халепа помішає, а тим часом я знаю, що Вам прикро ждати.

Здоров’я моє краще, ніж було перед початком лічення, та не так добре, як тоді, коли я була у Вас; окрім того, мої нерви починають виходити з повиновенія, так що недавно довели мене до припадку безпам’ятства з бредом, сьому, впрочем, була винувата не стільки слабість, як лихий настрій, але запевне одно другому помагало. Впрочем, се, може, і наслідок впливу йодоформу.

Настрій же був тяжкий внаслідок многих прикростів, що закінчились настоящим ударом грому: несподівано умерла Галя (дочка Ник[олая] Васильовича]), моя товаришка і посестра. Вона весь свій вік слабувала нервами, поки врешті істерія довела її до самогубства, – вона кинулась під поїзд. Інші думають, що се нещасний випадок, але я думаю, що ні, бо вона не раз намірялась стратити себе. Після неї зосталось двоє малих хлопчиків. Се страшна втрата для всіх нас, а про Ник[олая] Вас[ильовича] і говорити нічого, можна тільки дивуватись його енергії, з якою він переносить своє горе.

Я просто злякалась, прочитавши початок Вашого листа, де говориться про Лідин дифтерит, – хто б міг такого сподіватись. Велике щастя, що все добре скінчилось і що Міку встерегли. Се дуже недобре, як де в домі багато малих дітей, як тепер у Шишманових, завжди дитячі слабості не переводяться.

Наші всі здорові, тільки Олеся трошки горло простудила на Шевченковому вечорі, що був недавно в Літературному обществі. Се перші прилюдні роковини в Києві після многих років; удався вечір добре і шумно. Незабаром в Обществі будуть поминки по Кулішеві, і мама буде там читать реферат, через те вона тепер ходить і все кулішівські матеріали збирає. Мама тепер вже трохи заспокоїлась про мене і починає вірить в моє лічення, тільки мій нервовий припадок налякав її, та він хутко минув і ніяких лихих наслідків не зоставив. Листів вона тепер мало пише, бо і часу їй бракує.

Література моя не дуже процвітає, так собі через пень колоду. Чула я, що в «Przedswit’i» написано «довольно возмутительно» про дядька і його адептів. Якби я була публіцистом, то варто б вилаять! Чи Ви читали про те, як з Галичини вигнали руського кореспондента Водовозова за телеграму про вибори? От іще звичаї!

Жалко мені про Радині екзамени, та я думаю, що діло не пропало і що кидати школу не варто. Нехай Рада згадає того павука, що я писала про нього в «Роберті Брюсі», і бере з нього приклад. Може б, вона тепер, забувшись трохи про свою [нрзб.], написала б мені листа, а я б їй спасибі сказала. Нехай вона не ображається, що я їй пишу мало і погано, – вона сама бачить, яке моє писання. Уже як встану, то всі долги заплачу. Так само прошу Міку вибачить, що не писала йому «отговор» на його листочок, якби я тепер написала своїм почерком та своєю болгарщиною, то він би все одно не розібрав, дарма що він таки дуже розумний.

Чому не пишете, як мається Зоря? Наші діти учаться гаразд, може, Микось і Оксана перейдуть без екзаменів.

22. Листа перебили, а тепер вже не пишеться. Я здорова, нічого вже не робиться.

Бувайте здорові. Цілую всіх Вас міцно.

Ваша Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 365 – 367.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 2, с. 185 – 186.

Подається за машинописною копією (ф. 2, № 1548).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 379 – 380. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Умерла Галя – Ганна Миколаївна Деген, дочка М. В. Ковалевського. Покінчила самогубством, кинувшись під поїзд.

поминки по КулішевіПантелеймон Куліш помер 14.02.1897 р., то мало бути 40 днів.

Водовозов Василь Васильович (1864 – 1933) – російський публіцист, працював у «Вестнику Европы». З 1896 р. жив у Києві.