16.09.1897 р. До матері

Люба мамочко!

Спасибі тобі за телеграму! Справді, се для мене весела звістка, бо я вже починала думати, чи не пов’яла вже моя «Блакитна троянда» де-небудь на чужині, але ще, видно, моя доля не зовсім загинула. Може, ся моя безумна дитина і на сцену попаде сього року, тільки я не побачу її… Се, може, й краще – не так страшно. А не побачу того, що Ваші листи ще більше зміцнили мій замір зостатись тут надовше, а може, й на всю зиму, попробувати ще, що з того буде.

Жаль мені дуже, що не побачу Шишманових (Раду сподіваюсь бачити тут), та що ж, коли справді, видно, ні гора до Магомета, ні Магомет до гори не може прийти; хто з нас в сій справі гора, а хто Магомет, зоставляю на розсуд Ліді. Твоя правда, що їздити «туди та сюди» (себто вертатись після побачення знову у Крим) не випадає, а їхати на дощ і осінь просто страшно після такого теплого літа. Тепер тут у морі 18°, один день пройшов дощ, один день віяв північний вітер, а сьогодні люди купаються і ходять, як і перше, по-літньому. Сьогодні їхала я човном у Ялту і зовсім не думала, що надворі сентябрь; оце увечері знов трохи вітер, та все-таки всі п’ють чаї надворі і вікна у всіх одчинені. Чудне з’явисько тільки для непривичної людини, що тут на осінь гори починають зеленіти, бо сонце вже не так їх випалює. Винограду тепер тут видимо-невидимо, бо саме тепер «ріжуть», от і в в Чукурларі сьогодні була велика різня.

Добре було б, якби ти справді могла приїхати сюди в октябрі, та боюсь я, що тебе оте будування затримає: се страшенна річ – «недвижима» власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху, як тільки вони з нею зв’яжуться.

Прости, що зараз тут кінчу, якось не вдалось написати раніше – то се, то те заважало, а тепер уже пізненько і спати пора, одправити ж хочеться конечне завтра рано, бо ти, певне, ждеш мого листа, як я ждала твого. Бувай здорова, люба, дорога мамочко! Міцно цілую тебе і весь наш клан.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 383 – 384.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 199.

Подається за автографом (ф. 2, № 167).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 399. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Весела звістка – Леся Українка радіє з того, що цензура дозволила до постановки її драму «Блакитна троянда». Про це П. А. Косач повідомив листом 31 серпня (12 вересня) 1897 р. дружину, а О. П. Косач, в свого чергу, – Лесю Українку.

Оте будування затримає – Мати Лесі Українки в цей час була зайнята будуванням дачі на хуторі Зелений Гай за півтора кілометра від Гадяча.