12.07.1897 р. До батька

Любий папа!

Я не писала тобі окроме через те, що все одно ти, напевне, читав мої листи до мами, а трудно було б написати щось нового в двох листах, разом написаних. Тьотя Єля, здається, написала тобі про наші матеріальні обставини. Я скажу, що у мене єсть тепер 70 р. (рівно), і мені мусить стати їх щонайменше ще на місяць. Мені дуже неприятно, що на подоріж і на перше устройство я стратила так багато, але тепер життя ввійшло в колію, і «розуму купувати» вже не треба, отже, гроші будуть тратитись з більшою економією.

Скоро повинні приїхать Миша і Шура, а якщо вони не приїдуть, то я найму собі з 14 іюля одну хату з платою 20 – 25 p., a коли вийде так, що можна буде зостатись на осінь, то може, переїду звідси в Алупку (там осінню нема тих вітрів, що бувають тут в той сезон), і хоч там буде дорожче, ніж тут, та все-таки я думаю, так як і тьотя, що за 150 р. я можу й там прожити 1½ місяця, т. є. від 15 августа до 1 октября.

Я знаю, що осінній сезон прийшлось би поскучать, бо вже я жила б сама, але я згоджуюсь з Сапєжком, що се було б добре для мого здоров’я. Ось 2½ тижні, як я в Криму, і вже бачу, що поправилась, за остатній час навіть уже не втомляюсь так невиносимо (іменно невиносимо!), як в перші дні тутешнього пробування і як то було увесь час в Києві. Я не думаю, що я тут вилічусь, – коли б се було можливо при помочі тільки Криму, то се вже досі случилось би, але я певна, що я тут наберусь сили і крові на той случай, коли прийдеться їх трохи виточить при помочі Сапєжка чи кого іншого.

Врешті, може, і сей 5-й акт драми чи комедії одсунеться на довший час, якщо моя нога підправиться тут настільки, що не буде мені робити таких різких скандалів, як торік. Тим часом вона все-таки ще нагадує про себе, але вже не пухне і коли й болить, то сьому єсть завжди виразна причина: спіткнусь, натруджу абощо. Запевне стараюсь сього не робити, але ж часом не встережешся. Рано тепер ще говорить, що я думаю робить зимою, у мене єсть багато планів, та всі вони ще в хаотичному стані. Запевне ні одного з них я не почну приводить в життя без твоєї згоди і поради, але написати про них ще буде час. Скажу тільки одно, що мені не хотілось би бути сю зиму в Києві, се мені було б во многих отношениях вредно.

Згодом напишу більше, тепер занадто жарко – в тіні 25°, на сонці 50°, – ну, яке ж тут писання?! Хотіла ще написать Оксаночці, та нехай вже простить – до іншого разу. Цілую міцно тебе, Оксану і Юрка.

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 373 – 374.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 192 – 193.

Подається за автографом (ф. 2, № 116).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 394 – 395. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Сапєжко Кирило Михайлович (1857 – 1928) – київський хірург, у якого лікувалася Леся Українка.

Во многих отношениях вредно – у Києві посилились обшуки і арешти революційних діячів. Леся Українка натякає на те, що їй слід перебути цей час поза Києвом.