1
Генріх Гейне
Переклад Лесі Українки
Геть оточене узгір’ям,
Темним, сміливим, стрімчастим,
Заколиханеє шумом
Диких пінистих потоків,
Розляглось, як мрія, красне
Котере. В домочках білих
Скрізь балкони; красні дами
Там стоять, сміються щиро.
Сміючися, споглядають
На базар строкатий, гучний:
Тож під дудочку танцюють
Там ведмедиця з ведмедем.
Атта Троль і чорта Мумма –
Звалась так його дружина –
Виступають, і від дива,
Аж не тямляться всі баски.
Твердо, повагом, велично
Атта Троль танцює гордий,
Та дружиноньці кудлатій
Цноти й повагу бракує.
Так мені здавався часом
Той її танець канканом,
Бо при вискоках зухвалих
Grand’ Chaumière мені згадалась.
Навіть сам поводар жвавий,
Що її провадив в путах,
Теж, здається, зауважив
Неморальність того танцю.
І не раз за теє Мумму
Батогом він бив по спині,
І ревіла чорна Мумма,
Що аж в горах віддавалось.
Сей поводар мав на шапці
Шість мадонн, що боронити
Мали голову від кулі,
Ворога або й від кузьок,
А на плечах мав поводар
З олтаря покров барвистий,
Що служив за плащ у нього
І скривав ножі й пістолі.
Був ченцем колись поводар,
Потім ватагом злодійським;
Щоб і тим, і другим бути,
Став на службу в Дон Карлоса.
Як втікать Дон Карлос мусив
Разом з цілим товариством,
А найкращі паладини
Діла чесного шукали
(Пан Шнапганський став письмовцем),
Тож тоді й наш лицар віри
Став ходить по всьому краю,
З ним же й Атта Троль, і Мумма,
І ведмеді танцювали
Перед людом на базарах.
На базарі в Котере
Атта Троль танцює в путах!
Атта Троль, що жив колись-то
Наче гордий князь дикарський,
На верхів’ях вільних гірських, –
Для юрби в долині скаче!
Так, за ті нікчемні гроші
Він танцює, він, що перше
Був величним, жах наводив,
Чув себе таким всесильним!
Як згадає ж молодощі,
Панство втрачене ліснеє,
Заревуть сумнії гуки
У душі у Атта Троля.
Сумно гляне він, мов чорний
Фрейлігратів мурин-князь, –
Той погано бив у бубон,
Сей же зле танцює з жалю.
Співчуття йому немає,
Тільки сміх. Сама Жюльетта
Засміялася з балкона
Розпачливим скокам звіра.
Бо нема в Жюльєтти в грудях
Почуття, вона французка,
Врода – все для неї; справді,
Чарівна сама на вроду,
В неї погляди – то милий
Невід з проміння, в той невід
Наше серденько, мов рибка,
Попада, тріпоче й мліє.
Примітки
Котере – курорт в Піренеях. Тут Г. Гейне жив улітку 1841 р.
Дон Карлос (1788 – 1855) – молодший брат іспанського короля Фердінанда VII, який у боротьбі за іспанський престол у 1833 – 1839 рр. зазнав поразки і втік до Франції.
Пан Шнапганський – збірне прізвище пройдисвіта і авантюриста. Г. Гейне має на увазі князя Фелікса Ліхновського, який служив у Пруссії, а потім став генералом у війську Дона Карлоса.
Жюльетта – так Гейне називав свою дружину Матільду, яка супроводжувала його під час подорожі в Котере.