Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

1. Неволя віри в теперешній Росії

Михайло Драгоманов

Переклад Лесі Українки

Росію часто звуть православною державою. Тільки чи ж ся назва справедлива? Людей церкви греко-російської, що прозвала себе православною, налічували в Росії в 1870 р. – 60 204 736 ч.

а римських католиків 7 546 973,

протестантів неруських 4 429 730

жидів 2 797 880

магометан 7 428 658,

та ще людей різних інших вір (християнських і нехристиянських) 1 701 340 ч.

Окрім того межи русинами є немало деяких різновірців, тих, наприклад, що звуть себе старообрядцями, а греко-російське духовенство зве їх розкольниками. Скілько їх всіх, того ніхто докладно не знає, бо усім отим людям не вільно об’являтися з своєю вірою. Уряд залічує до старообрядців тільки записаних в книги, 1 171 006, але тямущі люди запевняють, що їх далеко більше є незаписаних. А крім того кілько ще є різних безпопівців, молокан та інших духовних християн, баптистів або штундистів і т. п.?

Тямущі люди запевняють, що всіх тих різновірців вкупі з старообрядцями, буде міліонів з 15, а може бути і ще більше. Так коли ми положимо, що таких русинів різновірців є тільки 10 000 000 і відіймемо се число від православних та додамо його до тих 24 818 587 чол., що вже й уряд уважає неправославними, то матимемо в Росії на 60 міліонів греко-росіян 34 міл. людей інших вір.

Чи можна ж після сего назвати Росію православною державою ? Хіба через те Росія має бути православною, що її пан, царь, віри греко-російської. Але ж держава і царь не все одно. І минули часи, коли піддані державні уважались власністю державця, немов отара овець. Тепер розумні люди скрізь розуміють, що держава є громадою людей, що тримаються купи під одним урядом, для того щоб їм було краще жити, щоб укупі боронитись від чужого нападу, утримувати дороги, суди, школи і т. і. на спільні кошти. В державі ніхто з осібна, ні одна людина, ні яка частина мешканців, хоч би й більша, не може сказати, що держава належить до нього, а може сказати так, – що кожний, хто ставить жовнірів і платить податки, – той і господар в державі і сам царь тільки старший урядовець держави.

Значить в справах віри, як і у всіх справах, перед державою всі державні піддані мусять мати рівні права. І уряд в Росії повинен однаково служити людям усяких вір.

Та чи воно ж так навсправжки?

Кожний знає, що не так.

Греко-російська віра в Росії по закону уважається пануючою і панування її не тільки в тому, що її духовенству віддається більша пошана і платиться від спільного скарбу більше грошей, але й в тому, що люди віри греко-російської, немов пани, мають більше прав, а люди інших вір не мають часто і найпотрібніших прав.

Так напр. римських католиків та жидів не приймають багато в яких місцях на службу, в школи і т. і. Жидам не позволено жити в більшій частині Росії. Греко-росіяне можуть навертати в свою віру інших, але інші приймають кару, коли навернуть в свою віру греко-росіянина. Коли хто раз записаний греко-росіянином, хоч би й силоміць або без його відома, то вже ні його діти, ні онуки, ніхто з потомків не сміє змінити віру, а інакше йому усяко докучають, дітей у нього відбирають. Коли греко-росіянин жениться з чужевіркою, або чужевірець з греко-росіянкою, то діти конечне мусять бути греко-росіяне, хоч би родичі того й не бажали, а хотіли б напр. зробити так, як се позволялось в Росії ще скілька десятків літ назад, – щоб сини були батькової віри, а дочки материної. Коли який негреко-російський священник, хоч би й християнин, прийме до причастя такого вродженого з мішаного шлюбу, то підпаде під сувору кару.

Але ще люди неруських племен, що тримаються вір, названих законом в Росії чужеземними, як римські католики, лютерани, жиди, магометане та інші, хоч і терплять кривди, та все ж мають хоч право отверто належати до своєї віри, мати свої церкви і молельні, своїх духовних.

А люди руських племен, – великоруси, білоруси і малоруси або українці, то ті законом обов’язані на віки зоставатись в греко-російській вірі, хоч би їх душа й належала до іншої віри. Виходить така чудасія, що в Росії напр. поляк або німець може бути римським католиком або лютеранином, або другої якої християнської церкви чи согласія, може й зміняти їх на інші, аби християнські, а руський не може пристати ні до якої іншої такої віри.

Наприклад багато руських безпопівців мають майже зовсім таку віру, яв чужеземні протестанти, але їм не вільно об’являтися з своєю вірою, мати молельню і збиратись в ній, як чужеземним протестантам, – за таку ж саму віру, яка позволена неруським, руських переслідують, замикають в тюрми, навіть в Сибір засилають. Так тепер надто переслідують українських баптистів, або штундарів, хоча німецькі баптисти мають прилюдно свої молельні в Петербурзі.

Легко можна собі здумати, скілько горя терплять міліони руських людей через такі порядки: шлюби їх взяті не в греко-російських церквах не вважаються правними, діти теж уважаються неправними, поліція і греко-російські священники у всякий час можуть чіплятись до них і карати за одно те, що вони збираються і читають вкупі євангеліє на російській мові і т. і. Певний час, за царя Олександра Миколайовича було всім тим різновірцям полекшало. Царь сей хоч не змінив законів, кривдячих різновірців, та звелів урядовцям не дуже чіплятись до них. І за царя Олександра Олександровича під час коронації обіцяна була якась пільга різновірцям. Та хутко по тому переслідування їх знов почались і тепер міліони мешканців Російської держави покривджені за віру, а багато їх терпить навіть такі переслідовання, як тюрми, замикання в монастир, заслання в далекі краї, в Сибір і т. і.