28.11.1904 р. До І. Я. Франка

Шановний пане-товаришу!

Посилаю Вам до «Вісника» два віршики, а то, може, там у вас уже й забули, що «в таком-то городе живет Петр Иванович Добчинский». Згодом пришлю дещо більше, бо воно й готове є, та біда – переписати не зберусь. От і се вже п. Квітка, спасибі йому, призволив переписати, а я сама, може, й ще прозбиралась би не день, не два. Правда, якось час так розбитий, то роботою, то планами, що раз річ уже написана, якось про неї не думається, щоб її до ума довести та послати межи люди, а зараз хочеться до чогось нового взятись. Зрештою, Ви давно знаєте, що я ледарка, то що вже маю казати? «По делам вашим да судят вас».

При сій нагоді запитаю Вас, як саме і на чию адресу треба посилати книжки до бібліотеки Товариства імені Шевченка? Тут один добродій тифліський хоче пожертвувати деякі книжки, та не знає, як їх посилати та й чи потрібні вони, або хоч декотрі з них, бібліотеці. Може, переглянувши список їх (сей, що тут посилаю), Ви дасте пораду про се?

І ще маю одно прохання до Вас. Оце надумую видати маленький збірничок танцюристих пісень народних (бачте, як розвеселилась?) для народу ж. Мають туди увійти переважно волинські пісні, до яких мелодії я попросила записати п. Квітку, а се ще хочу просити Вас дозволити мені взяти до мого збірничка і ті 5 пісень до танцю, що колись, у Буркуті, записав від Вас п. Квітка. Мелодії у нього є і початкові слова (чи, властиве, окремі куплети). Але якщо дозволите мені умістити сей матеріал, то, може, будете ласкаві прислати по кілька (хоч 2 – 3) куплетів на кожну мелодію. Я була б Вам дуже вдячна за те, хоч і сором мені, що завдаю Вам роботу. Ваші пісні починаються так:

1) «Ой на горі льон поламався, а до мене дяк женихався»;

2) «Ой чи не ти то гребелькою йшла, ой чи не ти то хусточку знайшла»;

3) «На воді човен вихитується»;

4) «Ой на горі біла глина, ой-ой-ой»;

5) Сабадашка.

Як зберетесь, з ласки Вашої, мені відповісти, то напишіть, як Ви з родиною маєтесь, та й взагалі, яке там коло Вас життя. Я оце від жовтня живу в сій далекій стороні, такій далекій, що мало й звісток з рідного світу сюди доходить. Сидітиму я тут до пізньої весни, певне, так, як і торік, та й адреса, певне, буде все та сама. Поправилась я було тут зовсім добре, а се остатній тиждень щось була простудилась і засіла в хаті з якоюсь хрипкою, та воно, відай, мусить хутко минути.

Зустріла я недавно тут сестру Ольги Федорівни – А[нтоніну] Ф[едорівну], дуже вона поправилась за се півріччя, що я її не бачила, аж помолодшала. Очевидно, мається добре, та й казала, що незгірше.

П[ан] Квітка просить Вам низенько вклонитись. Він тепер мешкає тут en famille, з матір’ю і мається ліпше, ніж торік, хоча все надумує втікати на Україну, «на тихі води, на ясні зорі».

Бувайте здорові та привітайте від мене Ольгу Федорівну з дітками.

Л. Косач

Ще, крім сих книжок, є «Історія» Бантиша-Каменського, видання 1840 p., ілюстрована. Може, в бібліотеці Товариства Шевченка власне сього видання нема, то і його можна спровадити (в даний момент воно на Україні).

Якби я була бібліотекарем, то вважала б, що «всякое даяние благо», але ж на се можуть бути різні погляди.

Л. К.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 122 – 123.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 1, с. 72 – 73.

Подається за автографом (ф. 3, № 199).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 737 – 738. Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.

Лист датований автором помилково 15 – 28/IX 1904 замість 15 – 28/XI 1904. Дату уточнено за часом перебування Лесі Українки в Тбілісі, куди вона виїхала в кінці жовтня.

Два віршики – Йдеться про «Напис в руїні» та «Ізраїль в Єгипті», надруковані в «Літературно-науковому віснику», 1905, кн. 4.

Добчинський – персонаж комедії М. В. Гоголя «Ревізор».

Добродій тифліський – Очевидно, мається на увазі К. В. Квітка.

Список їх – У доданому до листа списку, зробленому рукою К. Квітки, значаться книжки:

1. Comptes-rendus du XII congres international de médecine. Vol. 1 – VII.

2. Institutions médicales de S-t Petersburg. S-t. Peterborg, 1897.

3. Odessa, station balnéaire. Odessa, 1897.

4. Les eaux minérales et les stations hivernales du Caucase et de Crimée. Par le d-r Bogoslovsky, professeur de l’Université a Moscou. Moscou, 1897.

5. 9 uide médical de Moscou. Moscou, 1897.

6. Труды топографо-геодезической комиссии географического отдела императорского Общества любителей естествознания, антропологии и этнографии при Московском университете. Выпуски IX.

7. Sémeiologie des obsessions et idées fixes. Bordeaux, 1897.

8. Les sociétés médicales en Russie, Moscou, 1897.

9. Д-р Войно. К казуистике нервного шва.

10. Сахаров. О химической основе жизненных явлений.

11. Русские судебные ораторы в известных уголовных процессах. 2 тома. Москва, 1895.

12. Библиотека судебных процессов. Дело д-ра Мадлинского. Совершение операции без согласия больного.

13. Особый наказ Седлецкого окружного суда. Седлец, 1899.

14. Записки и статьи о введении земских учреждений в Тифлисской губернии. Тифлис, 1897.

15. Устав Кавказского общества исправительных земледельческих колоний и приютов.

16. Проф. Пастернацкий. О лихорадках на Кавказско-Черноморском побережье. Спб., 1900.

Збірничок танцюристих пісень – Видати цей «Збірник» Лесі Українці не пощастило. Рукопис його під назвою «Народні пісні до танцю (з нотами) з голосу Івана Франка та Лариси Косач. Списав К. Квітка», який містить 54 танцювальні пісні, зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 2, № 870). За незначним винятком ці пісні вперше надруковані лише 1917 р. у збірці «Народні мелодії з голосу Лесі Українки. Записав і упорядив Климент Квітка». Повністю складений Лесею Українкою збірник надрукував 1946 р. Ф. Колесса у книжці «Леся Українка» (Вид-во Львівського університету).

Ті 5 пісень до танцю – У збірнику Лесі Українки є лише чотири пісні, записані К. Квіткою від І. Франка. Пісня «Ой чи не ти то гребелькою йшла …» відсутня.

Ольга Федорівна – О. Ф. Франко, уроджена Хоружинська, дружина І. Франка.

«На тихі води, на ясні зорі…» – слова, що стали традиційними для кінцівок українських народних дум про втечу козаків з полону, з турецької неволі. Зустрічаються в ряді таких дум, як «Невольники», «Плач невольника», «Маруся Богуславка», «Іван Богуславець», «Буря на Чорному морі», «Олексій Попович» та ін. Найповніше вони наводяться в думі «Плач невольників»:

«На тихі води,

На ясні зорі,

У край веселий,

Поміждо народ хрещений,

В городи християнськії,

До отця, до неньки, до родини сердешної,

І на многії літа до кінця віку! Гей!»

Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович (1788 – 1850) – український та російський дворянський історик і археограф.