4.08.1906 р. До Б. Д. Грінченка

Високоповажний добродію!

М. Ф. Левицький писав до мене і до сестри моєї Ольги, призволяючи нас (від імені «Просвіти») взяти на себе номінально або й фактично просвітянську бібліотеку, бо ніхто з членів ради нашої, крім нас двох, не має для сього такого «цензу», якого треба адміністрації. І я, і сестра однаково охоче згоджуємось на сю справу, тільки ми не знаємо, котра з нас буде придатнішою для сього діла. Щодо мене, то за мною нема ніяких зарегістрованих «провин» (адже труси на кордоні, та ще й без «наслідків», се вже такий minimum, що й не йде ні в який рахунок), в тюрмі не сиділа, під судом і слідством не була, «гласного надзора» не скуштувала, зостається тільки те «хождение под богом», без якого у нас ні одна жива душа не буває.

Сестра моя, як Вам, може, відомо, сиділа в тюрмі два місяці позаторік, була причеплена до якогось «дела» і якийсь час малася під «гласным надзором». Хоча все це річ скінчена і жадних наслідків з того не було, та, може, се таки послужить якимось «але» для адміністрації. Отож ми просимо раду саму зважити, котру з нас вона вважає за кращу фірму, та тую вже й записати, куди там слід. Я не знаю зовсім форми, як воно робиться, і тому прошу людей тямущих показати мені чи сестрі, що і як треба для сього чинити.

Що ж до фактичного завідування, то, певне, все одно чи я, чи сестра самотужки з сим ділом не справились би, а мусили б щонайменше одна в одної помочі просити, а може, і в інших товаришів по «Просвіті». Обидві ми ніколи бібліотеками не займались і вважаємо себе профанками в сій справі, але я гадаю, що я можу знайти навіть справжніх спеціалістів сього діла собі до помочі, бо, власне, маю таких серед своїх українських знайомих, що, певне, не зречуться помогти не так мені, як «Просвіті», а через те, певне, поможуть і сестрі моїй, якщо її буде фірма. Прошу взяти се все на увагу і сповістити нас, як рішиться справа. Щиро вітаю Вас із дружиною і дочкою.

З глибокою пошаною Л. Косач

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 166 – 167.

Вперше надруковано в журналі «Радянське літературознавство», 1965, № 6, с. 99.

Подається за першодруком.

Левицький Модест Пилипович (1866 – 1932) – український письменник, публіцист і композитор (літературний псевдонім – М. Пилипович, Виборний, Макогоненко), за фахом лікар, приятель Косачів.

Взяти на себе… просвітянську бібліотеку – Леся Українка разом з іншими прогресивними діячами брала участь у роботі київської освітньої організації «Просвіта», прагнучи використати її для поширення демократичних ідей серед трудящих. Разом з сестрою О. Косач-Кривинюк вона енергійно взялася за комплектування бібліотеки (на кінець 1906 року нараховувалось уже близько 2 тис. томів), розробила план виступів з лекціями тощо. Проте місцева влада не дала згоди на призначення Лесі Українки бібліотекарем.

труси на кордоні – в 1902 р. при поверненні з Італії Лесю Українку ретельно обшукували в Одесі.