30.05.1908 р. До сестри Ольги

Любая Лілеєнько!

Сьогодні третій день, як ми перебрались сюди, але це тільки сьогодні як розпакувались і розташувались як слід, а то так і сиділи в хаосі, бо Кльоня мені не давав з речами возитись, а сам теж не мав енергії. Через це я і листів не писала, бо неможливо було в тій обстановці. Якось погано випав наш виїзд з Одеси. Приїхали ми ще в минулу суботу (10.V) на пристань до парохода, що по росписанію мав іти на Євпаторію, – раптом заявлено нам, що на Євпаторію сей пароход не йде, а перед годиною вже пішов туди якийсь інший, що в росписанії «не значится». З великим клопотом пристроїли ми багаж на схов і виїхали другого дня в 12 г., та й то з тарапатами: як уже взяли білети і здали багаж, заявлено нам, що спати вночі нігде буде, бо «нет свободных коек» (а в Євпаторії ми мали бути тільки в 6 г[один] рано!); така перспектива примусила нас забратися з парохода, а як вже забралися, то начальство пароходне роздумалось і пообіцяло нам місця на ніч. І знов ми з усіма пачками потяглись на пароход… Все це і розізлило і втомило чимало. Місця на ніч все-таки дано, але спати мало що прийшлось через галас.

В Євпаторії заїхали спершу в отель, бо в санаторію було ще рано, а потім зважили заждати два дні, поки мине подорожня втома, бо вже Кльоня знав, що гідропатія вимагає свіжої сили, невтомленого організму. Тим часом третього дня трапилось свято (звичайне, люди про те завчасу не пам’ятають), то прийшлось і той день заждати, бо не можна було потрібних грошей з банку взяти. Але то вийшло на добре, бо, справді, перші два дні тутешні оруди так томили Кльоню, що, не відпочивши перед тим гаразд, міг би й розклеїтись. Сьогодні вже якось звик та й лікар де в чому змінив процедуру, то вже, здається, буде добре. Я врядилась теж в санаторії, як «сопровождающая», бо гідропатії я, слухаючи Ізраеля, боюся, а тут і сонячних ванн без води не роблять. Та, власне, маю тут все, що мені треба: теплоту, сухість, дієту, впорядкований режим, то як же мені ще «лічитись»? Санаторія ця робить добре враження, і порядок в ній заведено добрий; медичною частиною заправляють лікарі, а хазяїн до того не мішається. Мені здається, що се компроміс чистої ламанівщини з звичайною медициною, та се й гаразд. Другим разом… напишу докладніше, що саме тут роблять, а тепер ще трохи про твої справи. Сьогодні я чула від пацієнток деяких, що тут мають взяти ще «женщину-врача» для нагляду над жіночим відділом санаторії (тепер є тільки фельдшериця), але вони не знають, чи ту ж[енщину]-вра[ча] вже запрошено, чи ще ні. Сьогодні, може, вдасться розпитати про се, як зустріну лікаря.

Ще казала мені в Одесі Щербань, що на Куяльницькому лимані, де вона тепер єсть «завідующею» ваннами, можна мати добру приватну практику в «сезон». Се трохи інакше, ніж звичайна приватна практика, якої ти боїшся, бо на лиман їдуть звичайно хворі вже з діагнозами і на виразно назначене лічення, то за ними треба більше наглядати і регулювати їх лічення, ніж проявляти ініціативу власну. Щербань казала, що вона б направляла до тебе хворих, бо вона сама, по умові з дирекцією лиманною, лічити не сміє, а мусить тільки глядіти ладу на ваннах. Коли ж їй не будуть заважати давати поради хворим, до кого вони мають звертатись, то вона готова направляти їх до тебе. В той день, як ми виїздили, вона саме перебиралась уже на лиман на службу і досі вже вияснила там усі шанси. Вона сама говорила, що хотіла б тобі устроїти сю практику (я її не просила), і казала, що напише тобі, але просила, щоб і я написала, бо, може, її лист «невразумітельний» вийде, бо вона дуже занята і заморочена. Чи вже вона писала тобі?

З Комарових я бачила тільки Галю та Маргариту з її Юрком, бо вони приходили до мене. Я не ходила нікуди, боялася, та й добре зробила, бо от після дороги та деякої метушні тут знов було трохи ниркової крові показалось (тепер уже нема, і я не рипаюсь, а більше лежу). Люба в Керчі у Віри, має привезти її з дітьми на нову дачу, де збереться увесь клан (Юркові-меншому вже лиману не треба, він зовсім здоров).

Фу, загусло чорнило, а іншого нема! Неможливо писати. Тут уже досить гаряче і вітер сухий.

Чи вернулась мама з Гадяча? Чи їде в Колодяжне? Цілую тебе і маму, обох Михалів і хто ще є при вас. Кльоня всіх вітає (оце пішов «воздушную ванну» брати).

Твоя Леся

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 237 – 238.

Лист вперше надруковано у книзі: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 811 – 812, з оригіналу в рукописному відділі Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ. Замість слова «ламанівщини» в цьому виданні стоїть «лиманівщини». Інших різночитань з виданням 1978 р. нема.

Подається за автографом (ф. 2, № 382).

Ізраель Джеймс Адольф – берлінський лікар, професор, у якого в травні 1908 р. Леся Українка консультувалася з приводу захворювання нирок. Докладніших відомостей немає.

Юрко – Юрій Михайлович Сидоренко, син Маргарити Комарової-Сидоренко.

Люба – дочка М. Ф. Комарова.

Віра – Віра Олексіївна Волянська, онука М. Ф. Комарова.

Юрко-менший – мабуть, син В. О. Волянської.