06 – 07.1908 р. До Н. К. Кибальчич

Вельмишановна пані товаришко!

Не зову Вас на ймення-«отчество», бо, правду кажучи, «отчества» Вашого якось я не знаю, та й не дуже люблю сей чуженародний звичай величання. Може, не поремствуєте, що називаю Вас товаришкою, бо се ж загальнолюдський звичай зватися так межи людьми однакової «зброї», а ми ж обидві «воюємо пером». Пробачте ще за сю базгранину олівцем (власне, я тепер уже не пером, а олівцем «воюю»), але мені заборонено багато сидіти, а надто сидячи писати, то я пишу, лежачи на chaise longue, a ce утрудняє писання чорнилом. Та вже, може, якось розберете.

Листа Вашого я отримала позавчора, та щось два дні нездужала більш ніж звичайно, то не могла писати. Садовські, напевне, в S.-Remo, бо вони ніколи не виїздять звідти (тітка щоліта їздить): пан – чоловік, розбитий хворобою (tabes), неговіркий, непривітний, та його мало хто з приїзних і бачить, жінка ж його людина добра, щира і готова до помочі людям, поведінкою проста і непишна. Коли вона не відповіла Вам, то се, напевне, не з злої волі, а може, має клопіт з чоловіком (вона дуже впадає за ним, і коли його хороба загострюється, то вона ночей не спить і сама занепадає нарешті від знесилення), може, й так який хатній клопіт перебиває їй, бо вона ж мусить про все дбати сама. Через те ви, якщо прибудете до S.-Remo, вдайтесь до неї, невважаючи на неакуратність в листуванні, і, певне, про те не пожалуєте, бо вона порядна і симпатична людина та й, напевне, стане Вам у пригоді чим може. Зрештою, в S.-Remo дуже легко врядитись, як і скрізь у європейських курортах. От заїздіть в Hôtel de France («Francia»), там недорого, та й побачите в перший же день, чи в отелі врядитись на стало, чи де на віллі. S.-Remo невеличке, та й околиці його легко пізнати. Не знаю, чому Ви пишете, що там заробити не можна. Хіба обставини змінились, а то за мого часу там лікарі з Росії добре заробляли.

В російських журналах я тепер зв’язків не маю. Я працювала в давній «Жизни», потім трохи в видавництві «Донская речь», але то tempi passati, і колишні співробітники мої, либонь, мене забули, бо я з ними відносин не підтримувала. За переклади платять злиденно (мені «Донская речь» платила по 15 р. за 1½ аркуша! А іншим навіть по 10!). Попробуйте вдатись до «Вестника Европы» з белетристикою – там белетристів дуже мало, а платять прекрасно. Взагалі в «товсті» журнали тепер, кажуть, легко попасти, бо співробітники давні зрадили їм для різних «сборников», то вони раді новим. Хіба «Літературно-науковий вісник» Вам не платить? Мені платив. Платить і «Рада», і «Рідний край».

Дуже дякую Вам за дружній привіт. Пишіть, де і як урядитесь. Щастя й здоров’я Вам.

Леся Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 248 – 249.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 545 – 546.

Подається за автографом (ф. 2, № 937).

Датується за змістом (подружжя Квіток перебувало в Євпаторії (в Приморському санаторії) у червні – липні 1908 р.

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 810 – 811. Тут лист датовано «після 15 травня ст.ст.». Істотних різночитань з виданням 1979 р. нема.