Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

12.11.1910 р. До матері

12 листопада 1910 р. Кутаїсі 30.Х.1910. Кутаїс, Тифлисская ул[ица], д[ом] Хабурзания (номера дома у нас нема)

Люба мамочко!

Як одправила я листа до п[ана] Кривинюка, то отримала твого листа, адресованого в Кутаїс, але вже в той день не могла написати, бувши втомлена, а вчора був шарварок з уряджуванням домівки, то так довелося до сьогодні.

Дуже дякую тобі, мамочко, за твое бажання і призволення помогти мені сей рік при ліченні. Коли справді тобі се не буде утяжливо і не нарушить твоїх інтересів, то я не відмовляюся від сеї помочі, а прийму з подякою. Як же колись тобі бракуватиме грошей, то, може, я в стані буду вернути тобі те, що ти мені тепера даси. Хоча Ліля і Дора обіцяють сплатити мені свої пайки, але я з листа Лілиного бачу, що їй трудно було б віддати одразу, та хоч би й віддала, то всього разом не набралось би 400 p., а й тих на Єгипет було б мало, коли жити там без заробітків і в сонячній хаті, а не в північній, як я жила торік. Микосеві при змінених обставинах і Оксані при незмінених, звісно, зовсім неможливо було б ще мені щось дати. З огляду на це все я вже було думала сього року на зиму нікуди не їхати, бо переїзд в Кутаїс цілим кишлом нам страшно дорого влетів, в Телаві ми мусили майже всі меблі продати (за безцінь, звісно), а тут усе нове купити (за справжню ціну), бо за 100 верстов перевозу на арбах однак усе на тріски побилось би.

З приїзду я другого ж дня розболілася і злягла в отелі, де і прийшлось днів 10 простриміти, поки мені можна було встати з ліжка хоч на тих кілька хвилин, щоб переїхати в найняту домівку. Цей отель, лікарі та ліки теж дорого обійшлись. Та й поза тим самої Кльониної плати нам на життя не стає і поки він буде «помічником», то й не може ставати, – вся надія на те, що поки остатні мої гроші витратяться на докладання до життя, то, може, Кльоня до чогось більшого дослужиться, а як ні … Ну, та ще поки не варто про се говорити.

Плани мої на лічення тепер такі. В Київ на зиму я таки боюся їхати – одвикла від холодної зими, то щоб не завадило. Наводжу тепер справки в Тифлісі про тамошню «светолечебницу» – якщо там лічать Фінковим способом і якщо там лікар порядний, то поїду туди, може, ще й в ноябрі, але чогось я сумніваюся, щоб там було добре діло поставлено. Тож певніше буде так: поїду-таки в Єгипет, пробуду там до кінця марта, а в апрелі приїду в Київ таки до Фінка і, може, тоді позбудуся сеї капості з нирками. Тепер, може б, він і не взяв мене на ліки, і в Тифлісі можуть не прийняти, бо «степень истощения» у мене чимала після сеї гострої хвороби кишок, – я ще досі на дієті і, певне, ще довго муситиму її держати, не маю вже навіть того «прекрасного вигляду», що завжди у мене знаходять. Через се не можу ще собі визначити точно часу, коли могтиму виїхати в Єгипет (треба добре направити живіт перед пароходною їдою), але думаю, що десь в ноябрі можна буде.

В Єгипті вже ніяких туберкулінів і нічого такого не хочу (про лічення Фінковим способом я там нічого не чула, а звичайні сонячні ванни мені вадять), буду вже тільки самого Ра знати (він мені перші два місяці чудово поміг минулої зими) і тоді, може, так поправлюся, що Фінк не боятиметься мене зачіпати. Не знаю, наскільки відбилася ця недавня хвороба на нирках, – от зроблю аналіз (тут се можна), то знатиму. Перед виїздом з Телава тижнів зо три боліла в мене знов нога тим способом, що в Гелуані, тільки не так довго, але гостріше – я могла тільки в одній позі на лівім боці лежати і нічого робити, навіть писати не могла. Крім того, ціле літо був отой кашель, що сказався затяжним бронхітом, але без дальших наслідків. Отак я і кисла ціле літо хто його знає й чого, бо погода була прекрасна. Се, певне, ті дурні нирки розхитують організм, то він і рипить.

І тут тепер зовсім нічого слабувати – тепло, прекрасно, фіалки цвітуть, люди в літній одежі ходять, навіть дощу не багато йде, що для Колхіди навдивовижу. Чого ще треба? Так, отже, «пуф» якийсь ув’язався! Правда, я його десь ще їдучи кіньми захопила, бо ще тоді стало мені погано, і в Тифлісі через те про світолічення не розпиталась, хотіла вже якось доїхати до нової «доми», бо почувала, що ледве держуся. Ах, коли б уже якось склеїтись!.. Я не знаю, як дякувати тобі, що ти поможеш мені порятуватись. Цілую тебе дуже-дуже міцно. Кльоня і Феоктиста Семенівна кланяються.

Твоя Леся

P. S. Пиши на моє ймення, а не на Кльонине – скоріше отримаю. Пиши заказним.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 320 – 321.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. 3, с. 56 – 58.

Подається за автографом (ф. 2, № 233).

Фінковим способом – тобто методом відомого на той нас київського лікаря Фінка.