Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

Помилкові погляди О.Забужко на драму «Блакитна троянда»

Микола Жарких

Управління

Окрім прийому прямого приписування текстам Лесі Українки небувалого змісту, який я розібрав у попередньому розділі, О.Забужко вдається до гнучкіших і тонших прийомів прив’язування своїх гностичних теорем до текстів Лесі Українки. Серед них найчастіше вживаються прийоми «роблення із мухи вола» та «коментування по дотичній». Прийом «роблення із мухи вола» полягає в тому, що із коментованого твору видобувається одна фраза чи думка і з неї робиться якийсь абстрагований висновок. Прийом «коментування по дотичній» полягає в тому, що з коментованого твору вибирається справді присутня там думка, вона поширюється і розвивається в напрямку, незалежному від висхідного твору, і на цьому поширенні будуються якісь теорії.

Образ блакитної троянди – недвозначна референція до одного з головних духовних джерел Лесиного міфа – лицарсько-гностичної містики пізнього середньовіччя, яка породила не тільки лірику трубадурів, а й «Божественну комедію» Данте (с. 162).

Далі ця теза конкретизується посиланням на 30 – 32 пісні «Раю», в яких фігурує біла троянда. Чому це невірно? Блакитна троянда у Лесі Українки – це оксюморон, тобто поєднання непоєднуваного; цей оксюморон вказує на щось недосяжне і неможливе, чого прагнуть персонажі п’єси і, ясна річ, не досягають. Але чим конкретно є те «щось» – із п’єси таки не видно, і натяк у вигляді неможливого для троянди кольору нічого не допомагає. Отже, замість «блакитної троянди» могла б бути «масляна вода» чи «Дніпро, що впадає в Балтійське море».

У Данте йдеться про білу троянду – і якщо символіка кольорів справді існувала, то біле – це, далебі, не блакитне. В тому, що білі троянди справді існують, кожен може пересвідчитись сам, пішовши на базар, де продають квіти. Отже, Данте тут ні до чого.

Певне значення має той факт, що програмний монолог Ореста з поясненням – що таке блакитна троянда – у первісній редакції був ширшим і яснішим, а в остаточній редакції Леся Українка його скоротила (на нашому сайті ви можете прочитати обидва варіанти, якщо скористаєтесь блоком управління варіантами). Скорочення мало не тільки спортивний характер (Леся Українка хотіла написати п’єсу без монологів, а тут був короткий, але виразний монолог). Варіанти розрізняються настроєм. Якщо перший є ентузіастичним щодо блакитної троянди (і містить згадку про милі Оксані Забужко лицарські романи), то другий є скептичним щодо неї, блакитні троянди там – «ненормальні створіння хворої культури, продукт насильства над природою».

Отже, лицарська романтика не є ключовою для п’єси (погляд на неї помінявся на протилежний, але п’єса від цього нітрохи не змінилась).

Про літературний контекст п’єси Лесі Українки «Блакитна троянда» мені вже доводилось писати. П’єса виникла в контексті декадентського напрямку серед інтелігенції Російської імперії. Але якщо чеховська «Чайка» була сприйнята російською публікою з ентузіазмом і навіть стала емблемою московського Художнього театру, то «Блакитна троянда», яку я – повторюся – вважаю ліпшою за «Чайку», виявилась незапотребуваною. Так сталось, по-перше, через невідповідність проблематики реаліям українського життя, по-друге, через механічне запозичення Лесею Українкою структури декадентських драм.

Отже, намагання О.Забужко вписати «Блакитну троянду» в літературний контекст лицарських романів є помилковими.

Любов любить не так Ореста, як саму любов без розв’язку, і своїм самогубством на очах у Ореста примусово й незворотно програмує його, сердешного, акурат на таку «безвихідну» любов – якщо не на таке саме самогубство, то принаймні на духовну вірність мертвій (с. 165).

Таке «пояснення» дій головної персони – це чисте горе. Так міг би діяти хіба якийсь автомат, але не жива людина. Критика й без того закидала п’єсі штучність і надуманість ситуацій, а після таких пояснень цей закид має добрий шанс стати остаточним вироком. Ідея програмування людини, безперечно, запозичена із концепції вищезгаданої операційної системи FemOS, але я мушу пояснити, що сексом за посередництвом Інтернет-протоколу мають тішитись не тільки і не стільки комп’ютери, скільки люди.

Насправді ніякого програмування на самогубство в тексті п’єси Лесі Українки нема – воно існує тільки в недоречних фантазіях О.Забужко.

Причиною цих помилок О.Забужко є бажання видобути гностичного вола із дрібних комах, розкиданих по тексту драми Лесі Українки.