3.02.1895 р. До М. I. Павлика

Шановний друже!

Посилаю Вам обіцяну роботу, властиве, початок її. Коли Вам такі речі годяться, то я згодом ще надішлю два-три подібні нариси, що мають іти під тою ж назвою («Волинські образки»), на сей раз буде одного. Се справжні образки з натури, сливе дописи, тільки що мені не подобається форма кореспонденційна, то я собі їх писатиму в напівбелетристичній формі, так мені самій цікавіше, а я впевнилась, що тільки те цікаво для читача, що було цікавим для пишучого. Правда ж? Певне, через те мої публіцистичні проби виходять погано, що мені їх не конче цікаво писати.

Отримали ми фотографії. Два види на Псьол гарні, але двір дядьків міг би ліпше вийти, коли б його з іншого пункту зняти. Але, звісно, і так се було приємно. Дядько тепер показує всім гостям «свою батьківщину» і розказує про неї, згадуючи свої подорожі по ній та гостювання…

Не можу Вам нічого порадити щодо книг, та й ніяк тепер уже – Ваш лист прийшов у той час, як ми сиділи вкупі з дядьком, і я не могла не дати йому сього листа, то от вже тепер мені трудно бути в Вашій юбілейній конспірації проти нього. A propos, я не хочу, щоб він знав, що Чайльд виписаний по моїй раді, прошу не видати мене, якщо дядько питатиме. Врешті, от моя рада: може, вийшли які нові твори по історії та етнографії України, то з них виберіть що-небудь. Добре було б, якби достали добру і детальну карту (мапу) Полтавщини (видання генерального штабу, наприклад), а то й взагалі українських губерній; скільки раз дядько при мені жалував, що нема у нього такої карти нового видання. Врешті, не знаю, чи се годиться і чи не дуже буде видно тут мою участь.

Рада буду, коли мій лист до товаришів послужить хоч на що-небудь. Ви кажете: галичани його не варті; мені здавалось, що я там не дуже-то прислужилась галичанам-інтелігентам взагалі, а радикальній партії почастно, та се й не було моєю метою – прислужування їм. Мені душа горить, що справа гине, а ваших панів-радикалів, окрім двох-трьох людей, я ні за що вважаю, у compris і «золоту голову», задля них я і мізинним пальцем не ворухнула б. Правди у них нема ні на гріш, я в них не вірю.

Людмила Михайлівна обіцяє Вам свого портрета, як тільки матиме. Ліда теж; Ліди Ви не бійтесь, вона зовсім не страшна, тільки що швидка і гаряча дуже. Написала б Вам про неї і про всіх більше, але вже й так ледве розумію, що пишу, за поспіхом – сьогодні особливо багато маю роботи з писанням. Бувайте здорові! Вірте, що я завжди готова помагати Вам, чим можу.

Л. К.

P. S. Посилаю 20 гульденів, половина на «Народ», половина на «Поступ». Для «Поступу» збираюсь писать брошуру, не знаю, як вийде, ще треба багато читати.

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 276 – 277.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 160 – 161.

Подається за автографом (ф. 101, № 324).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 296 – 297. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.

Посилаю Вам обіцяну роботу – перший нарис з циклу «Волинські образки».

мої публіцистичні проби виходять погано – на той час Леся Українка зробила лише одну публіцистичну спробу – «Лист до товаришів».

В Вашій ювілейній конспірації – У листі до Лесі Українки М. Павлик запитував, які книги хотів би мати М. Драгоманов, щоб подарувати їх йому в час ювілею.

«Золота голова» – Северин Данилович.

Для «Поступу» збираюсь писать брошуру – йдеться про популярну книжку для народного читання про Джона Мільтона (1608 – 1674), видатного англійського поета, публіциста, виразника ідей англійської буржуазної революції XVII ст. Брошура залишилась незакінченою.