15.07.1895 р. До М. I. Павлика

Шановний друже!

Не гнівайтесь, що не зараз одписала і що взагалі досі не писала, не було коли, та й тяжка рука до листів тепер, хоч іншого всього вона пише багато… Ну, до справ: «Прогрес» – ніхто не знає, якої партії, він вже на моїх очах зміняв свій напрямок тричі, наші кажуть, що то не треба доходити, якої партії, коли не поставлено в заголовку. Заголовок його: «Пр[огресс]. Литературно-политический вестник», і годі (вих[одить] двічі на тиждень).

В «Б[олгарськім] прегледі», окрім Хартій свободи, нічого не друкувалось, а в Збірнику тільки те, що є в відбитках. Фр[анкові] матеріали пішлю сими днями. «Житє Христово» я ще не переклала, та в мене ще нема його по-французьки, як дістану, то постараюсь його перекласти на селі, коли буде час, і привезу у Львів сама, як їхатиму додому в кінці іюля (після 20-го); треба поспішити, то, може, застану брата вдома, а сього б я хотіла для многих причин.

Для сього варто б поїхати її раніше, та одно те, що маю тут роботу (для Вас), а друге, що не можу покинути наших самих на той час, поки Іван буде в Австрії (до 20-го іюля ст. ст.), ми з ним все-таки мовби трохи додаємо куражу іншим, а як вони остануться самі, то сумно буде, дядина досі в великому смутку, зовсім нещасна. Про Ваш проект переселення у Львів ми думали й думаємо, та навряд чи що з того буде, бо для Зорі, певне, тяжко буде переходити з французької шкільної системи на австрійську (мова, програма і т. ін.), а для Ради, як для дівчини, се навряд чи ліпше від Болгарії. Я не трачу надії, що могтиму закликати згодом Раду на Україну на рік – на два, се було б для неї дуже корисно. Врешті, тут рішати може дядина.

Я знаю, що дядько відносився крайнє скептично до галицького шкільного виховання. Скоріш, що дядина житиме в Женеві, але се ще, звісно, не відомо. Хутко приїде сюди Зоря, ми зважили, що ліпше взяти його на літо, а там далі буде видно, що робити (в Парижі він, певне, не буде), коли виясниться фінансове питання. Я знаю, що поки живі мої батько й мати та A[rbeit] g[eber], то дядина з дітьми не загине, і я робитиму все, що треба, поки голова й руки служать. Папери дядькові дядина повезе з собою або дасть на схов у певні руки. Ваша думка про переселення не така вже єретична, але це дуже складне питання, а ми всі тепер думаємо тупо.

Щоб не забути, прошу п. Колессу, як буде у нас (коли він ще не виїхав), переказати моєму братові, щоб старався достати з Петерб[урга] з публічної бібліотеки статті дядька в «С[анкт-Петербургских] ведомостях», «Неделе» (про Шевченка) і «Вестн[ике] Евр[опы]» за [18]70-ті роки, нехай би люди, не гаючись, брались до сього. Переказую се через те тепер, що, може, не побачусь з братом до зими, коли запізнюсь з виїздом.

Листи я переписую, сподіваюсь, що перепишу всі, вже є готові дядькові до киян і киян до нього, всі його листи до Кон[иського] і частина – Кон[иського] до нього. Думаю, що знайдеться час і для Jésus, коли статкуватиму.

Не дивуйтесь, що мій лист такий діловий, мов протокол, се єдиний спосіб тепер писати листи, а то є риск не дописати ніяк.

У п’ятницю (7 – 19) ми будемо вже на селі, але ви адресуйте листи в Софію.

Бувайте здорові, друже, вірте, що спільне лихо ще більш привернуло мене до Вас, буду старатись доказати се. Рада Вам кланяється дуже і всі інші.

Л. К.

Лист запізнивсь через Івана, що не давав хутко справок про «Преглед» і т. ін.

В Sprachenrechte заложені виписки про віротерпимість, дайте Колессі. З «Р[усских] відомостей]» нема у нас нічого. («Уг[орська] Русь» і «Зап[иски] о нигил[изме]» не знайдено ще).

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 307 – 308.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 75 – 77.

Подається за автографом (ф. 101, № 336).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 326 – 327. У цьому виданні наявне останнє речення пост скриптуму, пропущене у виданні 1978 р.

іншого всього вона пише багато – здається, це стосується циклу «Невільничі пісні».

«Български преглед» – громадський і літературно-науковий журнал, орган товариств «Общий труд». Виходив у Софії 1893 – 1900 рр. До складу його редакції входив І. Шишманов, а в перші роки його існування – видатний болгарський письменник і громадський діяч Іван Мінчов Вазов. Журнал об’єднував навколо себе професорів та викладачів Софійського університету.

«Житє Христово» – точніше «Життя Ісуса» («La vie de Jésus»), книжка французького історика релігії Ренана. Здається, цей переклад не був виконаний.

«Санкт-Петербургские ведомости» (1728 – 1917) – одна з найстаріших офіційних газет у Росії.

«Неделя» – щоденна літературно-політична газета (1866 – 1901). Видавалася в Петербурзі.

«Вестник Европы» – російський історико-політичний та літературний журнал. Виходив у Петербурзі (1866-1918).

«Русские ведомости» – російська газета, виходила в Москві з 1863 р.