Поч. 08.1895 р. До Д. Я. Лукіяновича
| Поч. серпня 1895 р. Владая |
Високоповажний добродію!
Вибачайте, що посилаю Вам остатній лист мого дядька не в оригіналі, а в копії, – родина Др[агоманова] хоче заховати його вкупі з іншими остатніми писаннями як реліквію. Врешті, коли конечне хочете мати оригінал, то оберніться до моєї дядини (Л. Драгоманова, ул. Денкоглу, Софія), може, вона не відмовить Вам.
Лист сей зоставався так довго непосланим не з моєї вини: я не знала Вашої адреси (лист не був приготований до посилки, був без конверта) і мусила чекати, поки д. Павлик здобуде її, а се сталось тільки недавно.
Не можу не додати, що в дядьковім листі далеко не виражений той смуток, в який увели його сперечки в рад[икальній] партії, можна мовити, вони долили отрути в остатні хвилі його життя, що й так вже були невимовно тяжкі. Листи з Галичини, а надто остатній № «Нар[оду]» були справжнім лихом для нас всіх, що бачили дядьковий стан здоров’я. Та що про се говорити! Я не знаю навіть, чи Вам цікаво се.
З правдивою повагою
Л. Косач
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 314.
Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 454).
Датується за змістом листа до М.І.Павлика з 24.07.1895 р. і цього листа на підставі згадки про адресу Лукіяновича.