Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

10.02.1903 р. До сестри Ольги

Сан-Ремо 10/II 1903

Лілеєнько моя!

Не хотілось би мені тебе клопотать, та мушу. Тільки що отримала листа від Богдановича з «Мира божьего», що моя стаття «не подходит к типу статей, печатаемых в нашем журнале». Ну, се то ще не біда, а шкода, чом вони мені того одразу не сказали, тільки аж через два місяці, коли вже стаття, може, втратила свій raison d’être. Та все ж хочеться попробувати пристроїти її, шкода роботи! Так будь ласкава, Лілеєнько, піди і забери сама ту статтю в редакції, – я писала секретарю «Мира божьего» Екатерине Николаевне Нелидовой, що ти прийдеш, по моїй просьбі, забрати мою роботу.

Потім, якби тобі був час, може б, ти могла піти до Пипіна і предложити статтю для «Вестника Европы» (мотивуючи запізнення «юбілейної» статті моїм нездоров’ям, просторами між Сан-Ремо і Петербургом і твоєю занятостю), бо казати, що «Мир божий» забракував її, то кепська реклама! На рукописі надпиши мою адресу, імення і прізвисько). Попроси його, щоб статтю скоріш прочитали і, в разі непридатності, вернули тобі. Коли не приймуть і вернуть, попробуй, уже «на авось», послати в «Русское богатство» або в «Русскую мысль» (в «Русской мысли», може, скоріш приймуть, бо там польською літературою найбільш інтересуються), а як і там не вдасться, ну, то, значить, туди їй і дорога! Я сама тямлю вади сеї статті, та, сидячи в Сан-Ремо, я не могла їх поправити і не зможу (бо тут матеріалів брак), а все ж в ній може знайтись дещо цікаве для російської публіки, то нехай би була надрукована, коли можливо. Я вже не кажу про те, що се робота ще й для зарібку, і мені шкода, щоб положені на неї час і сила пропали дарма. Отож і хотілось би ще раз «погнатись» на «вловив – не вловив»… Коли «Вестник Европы» знайде, що стихотворних цитат забагато, то їх можна скоротити, даю се право редакції.

А що, чи ти не допиталась чого у фірми Малих про переклади? Хоч за оригінальні статті платять більше, ніж за переклади, та зате переклади були б легшою і певнішою роботою, а то писати «на авось» мені не дуже-то на руку при моїй теперішній робочій енергії. Хотілось би мати щось певнішого, хоч нехай і менше платного. Зарібок мені конечне потрібний, бо дедалі мені стає все трудніше жити без власних, безконтрольних фондів, а як скінчиться курортний іскус, то, може, стане і зовсім морально неможливо в виду всяких моїх дальших планів, що, може, і не зійдуться з планами тих, від кого я залежу.

Про самі сі плани нехай згодом або як побачимось, бо то «довгеє слово» та й сьогодні я трохи не в настрої для довгого листа: все-таки «реприманд» з роботою трохи збив мене з пункту, може, головно через те, що я взагалі з нервами не в ладу живу остатнього часу. До сього неладу ще додала і полеміка з Єфремовим, і всякі дрібні прикрості «невесомого» розбору, от, як казав Обломов, «жизнь трогает»… а тут лікар намагається, щоб я, власне, якомога наближалась до ідеалів життя обломовського… Ну, та минеться!

A parte нервів, жити, власне, тепер тут дуже добре: погода райська, аж санремезці дивуються, бо для февраля се і тут надзвичайне тепло. Ждемо багато гостей: окрім тьоті Єлі з Оксаною (що досі вже, либонь, в Мюнхені), ще мають приїхати п[ані] Гассель з п[ані] Клименковою. Якщо вийде затісно, то ми з Оксаною перейдемо в отель, – в сей сезон воно мало що дорожче вийде. Але, може, і не треба буде.

Приїхав сюди один з молодих Беренштамів, що познайомився в Мюнхені з Тосею і Юрою. Зовсім очарований Тосею, а про Юру всякі курйози розказує, впрочем, в добродушному тоні, як про «славного мальчика».

У мами вже нова забота: Оксана «занадто жизнерадостна, а се теж непевно», – от тут і вгоди! Звичайно, в Києві всяка «правильность режима» пішла au diable, і з того, натурально, виходить винна тільки сама Оксана… Історія навчає, що вона нічого не навчає. Ет!

Ну, я сьогодні «незносна» – правда? Хутко, може, напишу щось ліпшого. Ти не бійся, зо мною нічого особливого, так тільки настрій неважний. Цілую тебе міцно, моя золотая, і прости за клопіт.

Твоя Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 40 – 42.

Вперше надруковано скорочено в перекладі російською мовою у вид.: Собр. соч. в 3-х т., т. 3, с. 281 – 283.

Подається за автографом (ф. 2, № 341).

Богданович Ангел Іванович (1860 – 1907) – російський публіцист і критик, в журналі «Мир божий» з 1894 р. вів «Критичні нотатки» на літературні теми.

Пипін Олександр Миколайович (1833 – 1904) – історик російської і слов’янських літератур, фольклорист, академік Російської академії наук, співробітник журналу «Вестник Европы». Представник культурно-історичної школи в літературознавстві. Грунтовно вивчав українську літературу та етнографію.

«Русское богатство» – щомісячний літературний і науковий журнал, виходив у Петербурзі з 1880 по 1918 р. З 1890-х років – орган ліберальних народників.

Фірма Малих – видавництво М.О.Малих в Петербурзі (випускало марксистську, соціал-демократичну літературу і революційну белетристику).

Обломовголовний персонаж одноіменного роману російського письменника І.Гончарова. Це прізвище стало символом лінивства і неробства.

Гассель А. Ф. – знайома Лесі Українки, відпочивала та лікувалась із нею на курортах.

Клименкова – особа не встановлена.