11.04.1902 р. До сестри Ольги
| Сан-Ремо | 11.IV 1902 |
Giglio d’ôro!
Спасибі за повіншування в такій любій формі. Хочеш, поділимо; «найголубіше» мені, а «найзолотіше» тобі, en notre qualité de blonde et de brune – morales ainsi que physiques. Я вже киснути більш-менш перестала: бронхіт минув і плевр[ичні] болі теж, кашель малий, ну, катар грудний ще потиху триває, та то, каже лікар, ще довгенька пісня (років на 1½ – 2), зрештою, катар сам по собі «без осложнений» мене не мучить, бо я його сливе не почуваю (не болить, а тільки щось єсть виразно в грудній скрині, – що вона не порожня, се почувається тепер конкретно, а не знається теоретично, як було перше).
Буду тут ще з місяць, а там два тижні в морі (може, з одскоком на Рим і Флоренцію), а там скілька день в Одесі, а там скілька день в Києві (може, десь на дачі), а там в Зеленому Гаю, а там… ще не знаю де. Десь мусимо бачитись з тобою конечне.
Твоя Леся
К[оса]чі вже тут. С[адовсь]кі тебе вітають.
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 345.
Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 329).
Спасибі за повіншування – очевидно, за поздоровлення з днем народження.