Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

28.05.1902 р. До М. В. Кривинюка

Цюріх

Дорогий брате!

Дуже сумно те, що Ви пишете про М.І. і про лихі шанси Вашого повороту на Україну. Папа мені те саме пише, а в тому ж листі подає звістку про велике загострення істерії в Оксани. Я так і думала, що то дійде до такої істерії, в нашій родині трудно не дійти до гострого стану, маючи вже завдаток на нервову слабість зроду… Отже все разом сумно і горизонт темний. Але, може, воно так зле не єсть, як одразу здається. Побачимо.

Зо мною Ви ще можете умовитись. Я вам хутко пришлю телеграму, куди подамся з Цюріху. Можливо, що я ще й надовше лишуся в Швейцарії, принаймні, так радив Sahli, бо він думає, що я за літо можу до кінця поправитись, настільки, щоб зимою вже нікуди з дому не їздити. Він знаходить у мене вже тільки наслідки бувшого процесу і каже, що мені мало бракує до повного виздоровлення та що все ж варто сього повного виздоровлення осягти. Шкода тільки, що він спішився дуже й хапався і через те не все мені вияснив, що варт було б. Так я не вспіла порадитись про подорож морем і про деякі комбінації життя дома (можливо, що то тільки, не знаючи київського «режиму», можна так оптимістично відноситись до мого повороту на зиму в Київ). Ну, та я ще тут в Eichhorst-a допитаюсь про сі деталі. Коли справді можна буде зимою (восени, як Sahli каже) вернутись додому, то, може, я й подамся в Швейцарські гори, а як ні, то таки поїду тепер додому, — без крайньої потреби чи примусу трудно 1½ роки просидіти за кордоном, та ще в таких далеких і чужих сторонах, та ще й без компанії, та ще й без роботи (і Sahli не радить ще братись до роботи).

Отже буде так: коли зостанусь в Швейц[арії], то перше з місяць пробуду на Vierwalstädter See, а потім 1½—2 місяці на Beatenberg (Berner Oberland) і тоді ще матиму час подати Вам свою докладну адресу. Коли ж зважу їхати додому, то виїду 3-го VI (нов. ст., натурально) з Генуї морем далі. Моя телеграма попередить сей лист. Лист буде йти, певне, не довше 3 днів, Ви отримаєте його 31.V або 1.VI, і відповідайте мені або в Неаполь (Napoli) poste restante, або в Палермо (Sicilia) теж poste restante. З Неап[олю] я могтиму виїхати не раніше 6.VI, а з Палермо не раніше 8.VI, отже маєте час на листи.

Тепер же от яке «справоздання»: в Женеві я насилу знайшла земляка, бо він мешкає в Onex (Onex, Genève та й годі), а на rue Caroline 11 уже й пам’ять його давно загубилась (а він, подлий, мені ні слова про те не черкнув!); я після чималої блуканини знайшла його через давніх приятельок моїх кузин, а тих своїх порядком не хутко знайшла, бо Женева для мене terra incognita. Застала його за роботою над якоюсь толстовщиною. Повернув справу, що то Ви затримали роботу через кліше, бо він ніби давно писав Вам, що кліше він дістати не може, а Ви на те резолюції не дали, як далі бути. Зрештою признався (коли я напалася вже за себе), що він остатніми часами не то що не відповідав, а часто навіть не читав листів, в такому пригніченому стані був через всякі особисті історії. На те я вже не знала, що сказати, і дискусія вичерпалась. Він дав мені слово, що до неділі (минулої) пошле Вам всю роботу. Я все таки жалую, що Ви не дозволили мені корегувати, то робота пуста, а було б вдвоє скоріше.

Ще казав земляк, що взагалі не розуміє, нащо друкувати всю книжку в Женеві, коли досить тільки на окладниках мати женевську фірму, а друкувати можна, де хто схоче (каже, що так люди робили і роблять з великою вигодою). Я не тямлю, наскільки він має рацію, і через те утримуюсь від коментаріїв.

Знов же в Берні земляки (з Укр[аїни] російської]) казали мені, що один з них готов переселитись в Женевськ[ий] унів[ерситет], аби разом з тим бути видавцем, чи помічником видавця (головно, «погоничем»), що він готовий се зробити по першому знаку з нашого боку. Я не сказала нічого рішучого, обіцяла тільки написати, кому слід. Пишу оце Вам, а Ви зважте, чи варто писати іншим. Я думаю, не дуже варто, бо довго се і взагалі такої переписки чим менше, тим краще. Тільки зважте, чи є на меті видання, ради яких варто б турбувати людину (се не дуже велика штука перевестись з Берну в Жен[еву] et vice versa, та все ж зайвий клопіт), і чи є гроші на видання. Видавець береться й коректором бути, що, по-моєму, важно. Коли зважите, що варто починати переговори, то адреса буде така: Katschalowski (Качаловський), Fischerweg 8, Bern. Раджу все таки писати під псевдонімом (котрий я знаю). Коли ж зважите, що не варто, то напишіть про се мені. Я ще не подавала видавцеві новому ні Вашого псевдоніма, ні адреси. А коли буде треба, то могтиму в листі дати Вам до нього рекомендацію (зрештою, Вам досить назватись моїм товаришем). Він ще молодий чоловік, не без слов’янських рис характеру (на перше rendez-vous зо мною не явився, хоч сам призначив годину і я його ждала), але з певним завзяттям і з великим інтересом до справи. Рекомендують його всі, кого я тепер знаю на Zieglerstr., як людину рішучо доброї волі і чесну, але невідомо як щодо «легкомыслия» (несвідомого) в секретах. Через те корисніше мати псевдонім, або й галицьку фірму. Отож рішайте.

A propos, я жадного з Ваших листів на Україну не везу, як і взагалі жадних ділових, хоч би навіть «иносказательных», і взагалі певна, що нікому «свині не підклала» за сей час. Сама поводжуся скромно і за популярністю не ганяюсь. Так що зо мною, може, ще довго можна буде розмовляти.

Напишіть, чи давня київська адреса, на яку Ви бувало мені всякі «курйози і раритети» посилали, ще існує? І чи все має добру славу?

Ну, здається, всі справи.

А тепер мені пора обідати та й до Eichhorst-a. Почую, що він скаже.

Тим часом бувайте здорові та не ставтесь так хутко в «зарізані», може, то ще «приятельские преувеличения».

Стискаю міцно Вашу руку.

Ще от що: пришлю хутко Вам один переклад, то дайте «Волі» або «М[олодій] Укр[аїні]», а по видрукуванні заберіть рукопис назад. Так просив автор.

P.S. Була в Eichhorst-a. Радить їхати тепер морем додому, а на зиму виїхати знов на полуднє. Я, на його думку, сливе здорова, а та зима піде вже на повну гарантію. Отже — їду.


Примітки

Подається за виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 625 – 627, з архіву М. В. Кривинюка. Речення з коментарем до істерії Оксани додано за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 13, с. 114.

я жадного з Ваших листів на Україну не везужандарми мали вказівку обшукати Лесю Українку і заарештувати її, якщо буде знайдено щось підозріле. Завдяки такій обережності Леся Українка уникла арешту.

давня київська адресаконспіративна адреса, через яку пересилалась революційна література («курйози і раритети»). Леся Українка цікавилась, чи вона не розкрита поліцією (все має добру славу).

пришлю хутко Вам один перекладможливо, йдеться про новелу М.Розенбаума «Великдень у тюрмі».