Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

1.07.1903 р. До М. I. Павлика

1 липня 1903 р. Зелений Гай 18.VI.1903

Високоповажаний друже!

Не писала Вам досі, бо до остатнього дня перед виїздом з К[иєва] все надіялась вияснити рішуче головне питання, а по приїзді сюди була втомлена і не могла писати. Але мушу сказати, що діло не вияснилось, бо люди, від яких воно залежить, роз’їхались по літніх мешканнях і раніш серпня не поприїздять, а хто лишився, той некомпетентний, їздити ж по людях я не маю сили і змоги. Радять приятелі просити не гонорару за прийдешню роботу, а просто пенсії за все минуле, бо так становище (та й сама робота) буде незалежніше. Я, однак, думаю, що коли в одній формі не вдасться, то поставлю в другій, а якщо не вигорить прилюдно, то, може, осягну приватно, тільки мусите місяців два почекати, інакше нема способу.

Вам дехто трохи попсував шанси, але, може, і я маю не менший вплив, то надіюсь поправити. Збирайте матеріали друковані, про які я просила. Стаття вже отримана [при мені] і досі вже прочитана. Настрій до Вас знов поправився через мої доводи та ще й через нетактовне поведення Вашого противника супроти нас всіх – він тим рішуче компрометує себе, а тим самим і дискредитує в очах здавна прихильних до нас людей. Тим краще! Але про наші нові відносини з ним знає тільки дуже тісний круг людей, і я прошу Вас не говорити про те більш нікому до слушного часу (я пожду, поки він сам роздзвонить, а то, певне, буде незабаром, судячи по прецедентах!).

Пані запевняє, що не хотіла образити Вас, посилаючи гроші без листа і без словесних коментарів, каже просто, що була тоді дуже склопотана всякими приватними справами, головно ж слабістю своєї кузини (тая, справді, і тепер тяжко слаба, що дуже томить і нервує Ваших приятельок), та ще й стіснялась переказувати щось через зовсім чужого чоловіка. Каже, що, зрештою, і ніколи не ворогувала на Вас, а тільки невдоволена була, що робота йде нешвидко і що видання не посувається вперед. Радить згодитись на видання через Т. ім. Ш., хоч би і без коментарів, самих матеріалів, аби скоріше, а коментарі могли б бути написані і видані пізніше на інший кошт, коли вже на той самий неможливо. Властителям матеріалів я ще напишу. Про можливість архіву у Л[ьво]ві вона думає скептично та й опасається за безпечність його там. Проти перенесення (що проектує молодіж) в принципі нічого не має, тільки в тім напрямі боїться давати ініціативу або хоч би виразний дозвіл з огляду на кар’єру сина. Але я не знаю, чи формально можна обійтись без такого дозволу. Так само і з ініціативою в справі, кому дозволити видавати матеріали (коресп[онденції]); я думаю, що номінально могла б походити ініціатива і формальна умова від старшої дочки, а в дійсності інспірована була б від матері, – над сим моїм проектом обіцяли «подумати». Через два місяці, либонь, результат «думання» вже буде звісний. Я не розумію, що могло б старшій дочці перешкодити виявити хоч таку ініціативу, вже ж не кар’єра її сина або чоловіка в тій стороні, де вони тепер. Зрештою, хто може їх вгадати! В крайнім разі попрошу формально передати право власності і переговорів з видавцями мені та й буду вже на власний риск провадити справу – у мене ж нема ні синів, ні дочок, так само, як і жадної кар’єри.

Я зрозуміла, що коментарів Ваших бояться, «щоб не роздражнить гусей», тих гусей, серед яких, може, прийдеться жити молодшій дочці. Ну, якби мені дали пленіпотенцію, то я б ні на яких гусей не подивилась, та, може, власне тому і не дадуть. Побачимо.

Мені так душно від сеї атмосфери страху, зміни настроїв, сторонніх інтриг, пльоток і всякої пакості, що я вже мушу вирватися з того якнайскоріше і йду напролом.

А коли й я нічого не осягну, то навряд чи хто інший осягне в близькому часі, а хіба вже аж тоді, як люди і ситуації переміняться. Все ж буду старатись до остатнього.

Бувайте ж здорові! Як буде що нового, то напишу.

Л.

P. S. Гранди рос[ійської] літератури і науки жахаються самої розмови про видання матеріалів. Нема що і їхати до них.


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 75 – 77.

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації, статті, дослідження, вип. З, с. 99 – 101.

Подається за автографом (ф. 101, № 375).

Вашого противника – Йдеться про І. І. Труша.

Про можливість архіву у Л[ьвові] – Архів М. П. Драгоманова намічалось перевезти до Львова.

Перенесення (що проектує молодіж) – Йдеться про перезаховання останків М. П. Драгоманова.

Пленіпотенція – доручення, уповноваження, надання повноти влади.