Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

16.02.1913 р. До сестри Ольги

16 лютого 1913 р. Гелуан 3 (16)/II 1913

Любая Лілеєнька!

Вчора я одержала 100 р., що ти мені послала від Оксаночки, і я хотіла тоді ж написати, але так розм’якла, пройшовшись на пошту (що значить одвичка ходити!), що всю другу половину дня куняла, в полусні дала урок (сей урок сього місяця скінчиться, і не свари мене за нього) своєму не дуже-то моторному ученикові і в 9-й годині бухнула спати. Се, зрештою, не тільки від походу на пошту я була така сонна, а таки й тому, що попередніх ночі дві поганенько спала, – се часом буває зо мною, – а сьогодні от виспалась і вже маю енергію до листів. Правда, я могла б тобі одкритку послати, але мені хочеться дати як слід «реляцію», а сього в одкритці не зробиш.

Хочеться ж написати докладно через те, що нарешті я стала гаразд поправлятись, а то все якось чучверіла, аж сором було за себе. Хоча зима сього року тут навіть для Єгипту навдивовижу гарна, але все-таки різдвяний сезон і тут було дався мені не дуже добре: чогось я почала було спускати вагу і схудла навіть проти того, з чим приїхала (а й то було всього 48,7 kilo), майже на 2 kilo (важила 46,9 kilo). Само по собі мені се було б дарма, але я почувала, що й сила мого організму зменшується в тій же прогресії (чи регресії скоріше): я вже дійшла до того, що не могла чесатися стоячи, задихалась, коли зіходила п’ять щаблів униз (не тільки вгору), а ввечері після укривання, що вимагає деяких рухів руками й ногами, на мене нападало таке серцебієння і задишка, що я чверть години не могла бувало прийти до нормального стану; ні з того ні з сього хотілося спати з ранку до вечора, а їсти я майже не могла, бо часом і хотіла, а чомусь не могла проглинути, так наче мені щось перев’язувало горло, а до того ж мені якось вадило все, що я їла чи пила, навіть чай і вода ставали десь під ложечкою і давили до болю.

Нарешті мені се обридло, і я покликала лікаря. Він сказав, що мій упадок залежить від катарального стану шлунка і від інтоксикації з причини гнойності мочі, дав мені Vichy і якийсь Helmitol, наказав ще раз покинути всяку дієту і їсти все, що подобається, не намагаючись, однак, запихатись силоміць, коли часом «не лізе». Тії ліки прийшлися мені добре, бо як я їх 10 день всього поприймала, то вже і шлунок перестав мучити, і гнойність менша стала (а то й на око було видно, що вона таки велика), і «червоні точки та обрізки» зовсім зникли, чого вже дуже давно не бувало (я їх перше щовечора бачила), вага моя збільшилась на 1½ kilo, серцебієння і задишка перестали так обридати, навіть білок поменшав (тепер 1,25%, а перше було 1,5%), хоч я тепер їм усяке м’ясо і взагалі дієти не держу, тільки м’ясних супів не їм (сього лікар усе-таки не радить). […]

Підгоївшись і воспрянувши духом, я зробила маленьку роботку: написала і послала до збірника на честь Франка дві невеликі речі, що вкупі з третьою, написаною дуже давно, становлять наче якусь цілість. Я не можу докоряти собі за таке «нарушения режиму», бо не прийняти участі в сьому збірнику здавалось мені просто морально неможливим, а якби я тепер нічого не написала, то не мала б нічого відповідного, щоб туди послати, а воно вже час.

Писав мені Кльоня, що, може, поїде до тебе. Я не знаю, де він тепер – якщо у тебе, то спитай його, що я маю робити далі в тім разі, якби Колесса прислав мені валки, – куди саме і коли пересилати їх? Се я питаю на всякий случай, бо більше шансів за те, що Колесса мені їх не пришле.

Бувай здорова, любая. Спасибі Оксаночці за гроші. Тепер я вже до виїзду забезпечена. Трохи згодом зважу, доки саме пробуду тут, то напишу тобі. Міцно цілую тебе, Михаля, Оксаночок.

Твоя Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 434 – 435.

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 644 – 645.

Подається скорочено за автографом (ф. 2, № 431).

Дві невеликі речі, що вкупі з третьою, написаною уже давно, становлять наче якусь цілість – Йдеться про твори «Орфеєве чудо», «Про велета» (лютий 1913 р.) та «Що дасть нам силу?» (1903), які складають триптих, надрукований у збірнику «Привіт Іванові Франкові в сорокаліття його письменської праці, 1874 – 1914», Львів, 1916, с. 37 – 54.