18.01.1913 р. До П. П. Лаврова

Високоповажаний Павле Пилиповичу!

Сподіваюсь, Ви не ображені на мене, що я так замовкла? Винна тому моя хороба, що перед виїздом сюди загострилась була дуже, потім тяжка дорога і втома по ній, а нарешті, велике виснаження, що триває і досі та примушує мене зводити до minimum усяку переписку, щоб мати хоч яку-небудь силу на іншу роботу. Правду кажучи, як на добрий лад, то слід би мені на сю зиму абсолютно полишити усяку роботу, бо вона мені йде з тяжкою бідою, але що я обіцяла ініціаторові «Дзвону» зладити до друку написану ще восени драм[атичну] поему «Оргія», то якось потроху нипаю і, може, колись донипаю до кінця ту нещасливу двохактівку. З ініціатором ми списались безпосередно, роз’яснили непорозуміння, і, певне, він сповістив Вас про результати тих переговорів. Поему я пошлю йому, як тільки буде готова, а вона вже й була б готова, якби не різні сюрпризи з моїм здоров’ям, що трапляються й тут, хоч і в слабшій мірі, ніж дома.

Надійшла мене звістка, ніби Ви вже от-от збираєтесь видати т[ом] II моїх творів «з “Лісовою піснею” на чолі». Я гадаю, що ся звістка основана на непорозумінні, бо після того, як Ви написали мені, що спиняєтесь з сею справою на неозначений час з браку видавничих фондів, то переговори наші на сю тему перервались, не дійшовши до останнього слова, умови не встановлені, план видання не обговорений і виправлений матеріал до друку не посланий, та навіть і само виправляння я залишила, вважаючи його не на черзі. Як же супроти того всього можете Ви «от-от видати» сю книжку? Будьте ласкаві, сповістіть мені, чи має ся чутка якусь фактичну підставу, чи ні.

Я ж, на всякий випадок, звіщаю Вас, що я з собою ніяких матеріалів для сього видання не брала, а на пересилку їх з дому треба не менше як місяць (від того моменту, коли пошлю про те лист додому), а на остаточне умовлення з Вами (теж листовне) теж, либонь, не менше часу. Тому чи не практичніше буде пождати з сею справою, поки я опинюся десь у ближчих сторонах, коли вже взагалі Ви маєте охоту братися до неї. Само собою розуміється, що не виправленого мною матеріалу я нікому не можу дозволити друкувати.

Будьте здорові з новим роком і на безрік.

Леся Українка

Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 14 тт. – Луцьк: 2021 р., т. 14, с. 356 – 357 (текст); с. 551 – 552 (примітки).

Подається за автографом, що зберігається в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (Ф.4028. Оп.1. Од. зб.3. Арк.46 – 47).

Уперше надруковано у виданні: «Слово і час». 1991. № 3. С. 27.

…обіцяла ініціаторові «Дзвону»… – Імовірно, ідеться про Дмитра Антоновича, співзасновника журналу «Дзвін» і редактора перших трьох номерів.

«Дзвін» – літературно-художній і суспільно-політичний журнал соціал-демократичного напряму, виходив у Києві впродовж 1913 – 1914 рр., переважно на кошти Л.Юркевича. Відділ красного письменства часопису редагував В.Винниченко.

Антонович Дмитро Володимирович (1877 – 1945) – український історик, мистецтвознавець, громадсько-політичний і державний діяч, урядовець і дипломат доби УНР, сподвижник М.Грушевського, згодом директор Музею визвольної боротьби в Празі.

…зладити до друку написану ще восени драм[атичну] поему «Оргія»… – Роботу над драматичною поемою «Оргія» Леся Українка розпочала влітку 1912 р., а завершила, згідно з датою в чорновому автографі, 28 березня 1913 р. (ІЛ. Ф.2. Од. зб.800). Уперше твір було опубліковано під криптонімом Л.У. в журналі «Дзвін» (1913. № 4. С. 229 – 245).

…збираєтесь видати т[ом] II моїх творів «з “Лісовою піснею” на чолі»… – Звістка не відповідала дійсності, видавництво призупинило підготовку до друку II тому творів Лесі Українки із огляду на брак коштів.