Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

19.03.1913 р. До сестри Ольги

19 березня 1913 р. Гелуан 6 (19).ІІІ.1913

Дорога Лілеєнько!

Чого мій лист так довго блукав, трудно здумати. Видно, хтось інтересується листами з Єгипту, хоч би й від незнайомих, і стиль мій так йому сподобався, що він учився листа напам’ять, інакше міг би, прочитавши, переслати швидше (слід би мені писати листи віршами, бо то легше вивчити, ніж прозу). От, значиться, і пиши листи… Коли б і сей мій лист не приїхав рівночасно зо мною ще тільки в Одесу.

Я тобі з Одеси буду телеграфувати, скільки часу пробуду там, коли і куди звідти поїду, а ти відповідно до того, може, де-небудь мене переймеш, щоб побачитись, бо я тепер не могтиму приїхати до тебе та й взагалі не знаю, чи зроблю який вибіг з Одеси, окрім як додому. Мені, властиво, слід би поїхати хоч на кілька днів у Київ, щоб урядити деякі свої справи і попробувати розплутати деяку плутанину, про яку писати – то тільки ще більше заплутувати (там з Сірим і інш.), слід би се зробити головно через те, що мене це все дратує непомірно і робиться вже невиносимим.

Але не знаю, чи буду я почуватися в силі до такої додаткової подорожі, бо щось моя сила не дуже-то швидко зростає на сей раз. Недавно я важилася і маю 47,8 кіло, се не бог зна яка вага, особливо коли взяти на увагу, що з приїзду я важила 48,7; правда, раз спустилося було і до 46,9, але ото ж тоді й було так, що я вже ні стояти, ні ходити від слабкості не могла. Helmitol мені на нирки, безперечно, помагає (навіть завважаю деякий добрий вплив і на цистит), але я не бачу, щоб мій загальний стан так уже тісно зв’язаний був з нирками, а хіба ж не все одно, від чого почуватися розклеєною – чи від нирок, чи від якої іншої, може й невияснимої причини. Я починаю думати, що тут просто винен «опасный возраст», в який я вже ж уступила, а коли се так, то тут, окрім часу, ніщо не поможе, хоч, звісно, і час той нічого веселого принести не може, бо відомо, що принесе «невигойну хворобу» – старощі. Ну, та над сим пищати не приходиться, бо се вже доля всього роду жіночого.

Правда, багато є жінок, що здоровші від мене, хоч і старші, але ж мій організм уже зроду, видно, не по-людськи заправлений, то таким буде й довіку… Коли шукати близької причини задержці моєї поправки, то, може, треба трохи винуватити сьогорічну тутешню весну, що зовсім не варта тої чудової зими, яку ми тута мали. Якась чудна стоїть погода: на сонці неможливо пече (+30°), а в затінку не можна сидіти від холоду (+12, +13° R), при тому часто буває вітер шалений (майже щодня, а ввечері і вночі то вже конечне віє), не так і холодний, але якийсь прикрий і дошкульний. Розуміється, «старожили» дивуються і запевняють, що від часів фараонів такого марта не було, але від того не легше.

Тепер по сезону пора б вже бути хамсинові, і се було б краще, бо хоч тепло було б неабияк, а замість того маємо вітри з півночі та зо сходу, що тільки виють та добуваються в хату крізь усі шпари, а нема з їх жодної користі. Я від того схопила нежить і кашель, що й досі ще не зовсім пройшов, хоч уже минає потроху. Ну, та се речі пусті, і буде ж їм нарешті якийсь кінець. Я думала виїхати звідси на великодньому тижні, бо дальше, либонь, не варто зоставатись: «сезон» кінчиться, пансіон наш роз’їдеться, в інших пансіонах теж буде недбальство і втома, властива всім, хто живе «сезоном»; буде, певне, занадто гаряче тут, а на морі часто буває краще в квітні, ніж в початку мая, коли чомусь часто робиться якийсь холодний «перелом» в погоді. Але зовсім точно зважити тепер свого виїзду я не можу, бо може трапитись, що прийдеться на тиждень раніше або на тиждень пізніше його призначити (звідси раз на тиждень ідуть пароходи в Одесу).

Грошей, я думаю, мені стане до самої доми, а вже до Одеси напевне, хоч би я і тут побула лишній тиждень, бо, крім 100 р. від Оксани, я ще одержала з Києва за роботу 70 p. та тут маю один урок французької мови, що дасть мені р. 40 (се небагато, а все ж півмісяця можна оплатити). На подорож в Київ (коли зможу поїхати) я думаю з Києва ж і витягти (там є маленькі довжки), так що, либонь, не прийдеться клопотати тебе чи інших Geschwister собою. Маю ще дещо готового про запас для заробітку на літо, коли не розсварюся з своїми «работодателями», що, зрештою, досить можливо. Ну, та се вже видно буде, хто кому потрібніший, чи я їм, чи вони мені. Бувай здорова, моя золотая Лілеєнько. Цілую міцно тебе, Михаля і Оксаночок (чи то я їх побачу сеї весни? А хотілось би, та й пора б!).

Твоя Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 12, с. 451 – 453.

Друкується вперше за автографом (ф. 2, № 432).

Видно, хтось інтересується листами з Єгипту – Леся Українка натякає поліційний нагляд над її кореспонденцією.

стане до самої домитак стоїть у виданні 1979 р. Думаю, це просто недогляд, треба «до самого дому».