31.05.1900 р. До В. М. Гнатюка
| Гадяч | Гадяч, Полтавск[ой] губ., 18 – 30/V 1900 |
Високоповажаний добродію!
Коли я виїздила з Києва, оце вже два тижні тому, то лишила там приготовлену для вас посилку «Раткліфа» і просила послати Вам того ж таки дня. Не маю жадної відомості, чи послана вона Вам і чи отримали Ви її. Отже, будьте ласкаві повідомити мене про се. Мені передавав д. Труш, ніби Ви в листі до нього допитувались, чому я не шлю Вам рукописів до друку. Дуже шкода, що-сьте не написали просто до мене, бо мені цікаво було б довідатись, чи дійшла до Вас та коректа, що я посилала Вам, вертавши з Петербурга. Власне, не мавши відомості про те, затрималась я і з дальшою посилкою, бо я на наші пошти маю причину не дуже-то впевнятись. Крім того, рукопись «Раткліфа» була якийсь час потрібна в Києві для певних сценічних проектів – з неї розписувались ролі. Досі, гадаю, коли вже Ви отримали манускрипт, то, запевне, дали його до друку, сподіваюсь, отже, хутко отримати коректу, бо, як я вже мала нагоду писати Вам, межи мною і д. Славинським є така «угода», що наші переклади з Гейне мають виходити під моєю коректою.
Ще раз прошу Вас, шановний добродію, відповісти мені на два не раз задавані питання: чи маєте у себе манускрипт «Балад» Гейне (в перекл[аді] Слав[инського] ) і що сталося з моїм перекладом Гейневої передмови до «Атта Троля»?
Посилаю оце для «Вісника» два свої віршики, написані ще зимою, та чомусь досі затримані дома. Згодом пришлю свій переклад одноактової драми Метерлінка «L’intruse». Хотілось би мені дуже, щоб наша публіка русько-українська познайомилась би з сим новітнім драматургом в його найкращих творах, а до того ж в укр[аїнськім] перекладі. Нехай Ваша хв[альна] редакція поборе відому мені свою нехіть до «модерністів» і прочитає мій переклад, я певна, що ся оригінальна і тонко написана річ не може не звернути на себе уваги навіть «пристороннього читача». Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі «модерни», але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом. Одну з таких драм оце, власне, маю подати.
Щиро вітаю Вас і всю шановну редакцію «Вісника».
З правдивим поважанням
Леся Українка
Примітки
Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 11, с. 180 – 181.
Вперше надруковано у вид.: «Наукові записки Львівського державного університету ім. І. Франка», т. 19, вип. 1, с. 47 – 48.
Подається за автографом (ф. 2, № 925).
Даючи в листі подвійне датування, Леся Українка помилилась, додаючи до юліанської дати 12 днів (насправді починаючи з 29.02.1900 (юл.) треба додавати 13 днів). Ця помилка залишилась невиправленою у виданні 1978 р. Вона виправлена тільки в нашому е-виданні.
Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 513 – 514. Істотних різночитань з виданням 1978 р. нема.
Посилаю оце для «Вісника» два свої віршики – «Як Ізраїль дістався ворогам у полон», «Єреміє, зловісний пророче» (надруковані 1900 р. в кн. 8 «Літературно-наукового вісника»).
пришлю свій переклад одноактної драми Метерлінка «L’intruse» – Крім цього твору (надрукованого 1900 р. в кн. 9 «Літературно-наукового вісника»), поетеса переклала ще філософсько-моралізаторське есе М. Метерлінка «Оливне гілля» (ф. 2, № 908).
Метерлінк Моріс (1862 – 1949) – бельгійський письменник, один з основоположників символізму, декадентства в європейській драматургії.