Початкова сторінка

Леся Українка

Енциклопедія життя і творчості

?

8 – 10.12.1889 р. До брата Михайла

Колодяжне 26 – 28 ноября

Любий Миша!

Тільки що одержала твій лист і, прочитавши, зараз же за перо! Стішив мене цей лист аж надто. Я бачу тепер, що ви таки справді маєтесь «братися за діло» і вже перестаєте угнітатись духом. Нема що й казать про те, що я візьмуся тепер до роботи так, що тільки ну! Що залежатиме від мене, я все зроблю, ба – що ж мені й робити, як не се! Аже, як би там не було, а література моя професія. От тільки одно мене бентежить, знаєш, теє «mens sana in corpore sano» (a мені таки все не ліпше, а либонь, чи не гірше – може, й різать прийдеться), ну, та якось-то буде.

«Les pauvres gens» я вам можу надіслати (уже послала), але одбирать їх у «Зорі» не маю (вони вже послані), бо, як мовить Гомер, «що раз дано, того одбирать не годиться», тим більше що, я думаю, їх і так у «Зорі» не надрукують. З викінчених перекладів я маю «Життя і філософські думки Пінгвіна» пані Сталь; якщо вважаєте сю штуку куди придатною, то пришлю вам. «Гуллівера» я перекладала з перекроєного для дітей видання і вважаю його нікуди не судним. Берусь перекласти всі чотири подоріжжя Гуллівера, тепер вийшло нове повне видання, і ми в Одесі купили перший том («Ліліпути і велети»). Почну його перекладать, як тільки виправлю свою уліту, котра вже скінчена, але я роблю їй, як мама каже, вигризку. Пришлю її вам, хоч і здається мені, що вона для збірника трохи довгувата. «Bergidylle» (Гейне) хутко скінчу. Мама казала, що, по її думці, краще найперше видання Гейне, вона думає, що се було б дуже цікаво для кожного з галичан. Воно звісно, що можна було б, але я не знаю, як стоїть діло се у пана Максима. Окрім «Lieder», я маю вже 7 пісень «Atta Troll’я» (колись же й цілого скінчу), а ще хтось, або й ми з паном Максимом, коли йому Гейне ще [не] набрид, міг би перекласти «Reisebilder», та й з Гейне був би кінець.

Отже, найперш треба «привести в известность» все, що єсть готового з перекладів. Далі могли б видати Мольєра, якби Самійленко викінчив, нарешті, свого «Tartuffe’a» і «Mariage forcé», а там би іще хто-небудь що переклав. Короленка треба б цілого видати: «Ліс шумить», «У великодню ніч», «Ночью», «Старий дзвонар» – це єсть, «Сон Макара» єсть переклад у Маргарити (в остатній день перед виїздом я цеє узнала), і я сей переклад таки думаю у неї «весьма очень искусно выканючить». «В дурном обществе» я давно наважила перекласти, мама обіцяє «Сліпого музиканта», а решту перекласти – чей, таки знайдуться людці. Гаршина теж треба цілого, я наперед беру «Красный цветок». Взагалі щодо російських письмовців, то се ще не велика мація перекласти, аби тільки людей було досить та охоти не бракувало, а от з італьянцями та англічанами, то трудна справа. Ага, от іще: конечне Сервантес повинен бути у нас, а то що ж то за європейська бібліотека буде без «Дон-Кіхота»!

От тільки чого я не розумію як слід: чи ся перекладча література єсть те, що ти звеш народні видання, чи народні видання єсть щось зовсім окреме від перекладної літ[ератури]? А від сього, по моїй думці, багато залежить, як має обернутися справа. Бо коли перекладча літ[ература] має видаватись для народу (для простого народу), то тоді каталог творів до перекладання можна, і навіть треба, скоротить, бо навіщо ж народові, принаймні тепер, тії Полі Бурже, Байрони, Леопарді та хоч би й Шіллер і Гете? Коли ж се видання має бути і для інтелігенції, то тоді список треба б іще розширити, помістити туди: Сервантеса, Бомарше, Петрарку, Шеньє, Бальзака, Леконт де Ліля, Вальтер Скотта, Вольтера, Руссо, Сталь, Сирокомлю, Конопніцьку, Надсона, Некрасова. Мені здається, що без сих авторів наша література буде аж надто неповна.

Щодо Мопассана, то над ним, я думаю, не варт собі голови сушити, бо в його творах чиста ідея натуралізму зовсім зіпсувалась і вийшло щось таке, про що не варт і говорить. Мордовця то теж не варт, бо одно те, що він і сам, якби хотів, міг би перекласти свої повісті, а друге – що його романи пишуться в стилі тих, що печатаються в «Ниве», надто велика честь для нього – попасти в «мировую литературу»; коли романи його цікаві під тим взглядом, що написані на історичні українські теми, то далеко краще написать свої власні повісті тому, хто спроможний, на ті ж самі теми.

Усіх інших авторів, що ти писав, і я теж вважаю конечним перекласти. Але діло от в чім: прозаїчні твори англійських та італьянських авторів можна перекладать і з руських перекладів, але вірші треба конечне перекладать з первотвору, бо інакше може вийти щось зовсім далеке і неподобне. Ти писав, щоб пошукать у Одесі кого, але ж ти сам там був і знаєш, як там стоїть справа: взагалі там ніхто нічого не пише, між студентами я знаю тільки одного – подолянина Лосятинського, що міг би перекладать з руського, польського і з німецького. Сьому паничеві я можу через Маргариту переказать про наше видання і попросить перекласти що-небудь з того, що ви назначите; сподіваюсь, що він не одмовлятиметься. Єсть там іще один панич, Заболотний; він пише українські вірші, але їх я не читала, попрошу Маргариту вислать дещо з його віршів, а далі «ще побачим, як там буде!».

Мама совітує назначить для одеської кна-кни Ауербаха «Schwarzwaldergeschichten» і що-небудь з руського. А з англійською поезією не буде ніяк, поки хто з нашого товариства не вивчиться по-англійськи. Якби мене німка не збавила, то досі я б уже добре підучилась по-англійськи, ну, а так, то що ж робить! Самоучкою я не можу вивчитись по-англійськи, але по-італьянськи можу, тільки ти як їхатимеш сюди, то купи мені італьянський словар (як нема італьянсько-руського, то італьянсько-французький) і книжку іт[альянську], одну з тих, що ви маєте перекладать. Я вже трохи знаю граматику, а для перекладів практичного знаття не треба. Леопарді «Діалоги» (в прозі) я можу вам хоч зараз перекласти, бо у мене в «Пантеоні» вони єсть і написані зовсім не трудним складом, але його вірші, так само, як і всякі інші, я наважила перекладать тільки з італьянського.

Привези мені Петрарку, або Леопарді, або Гольдоні (я, правду сказать, не маю о нім żadnego pojęcia). Мані і Маргариті я напишу про цю справу, Маню, може, хутко й саму могтиму побачить, бо хутко вона житиме в Луцьку. Коли хочеш, я пришлю тобі Манин переклад «Дзвонаря» Короленкового. Мама каже, що можна було б видать тепер ті переклади з Короленка, які вже єсть, потім (або ще перше) видать «Lieder» i «Atta Troll» Гейне, а потім «Les pauvres gens» і що-небудь іще до того прозаїчне, з Діккенса, наприклад, або з Ауербаха, або там що хочете; таким способом можна б зложити три перших випуски.

«Léli’ї» Жорж Занд перекладу у мене нема. Маю тільки половину її казки «Le nuage rosé», якщо вона куди придасться, то можу скінчить. Пуц обіцяв перекласти «Грібуля» (казку Жорж Занд) і «Муму» Тургенева. Єсть у нас кілька «Стіхотвореній в прозі» Тургенева. Вам з Пашкевичем раджу перекласти «Les compagnons du tour de France», однаково ви там його читаєте тепер; це була б річ неабияка!

Ти просиш проекту, що вам перекладати. Се досить трудно мені сказати, до того ж, я думаю, що ви на тім більше знаєтесь, ніж я, але якщо так ти хочеш, то я можу подати свою думку. Так от, я думаю так:

з Байрона треба перекласти «Чайльд Гарольда» й «Манфреда»;

з Беранже кілька найкращих chansons; «Le vieux caporal», «Le roi d’Ivettot», «Mon vieil habit», «Monsieur le sénateur» і т. д.;

з Бернса – теж, і небагато;

Брет Гарта – одно або два оповідання;

Поля Бурже я не знаю інших творів, a «Disciple», по-моєму, не варт перекладать, бо то щось таке verwegene;

Гаршина – цілого;

[закреслено: Гавлічка я теж не знаю]

Гете – «Фауста» і «Вертера», кілька дрібних віршів;

Гейне – «Lieder», «Reisebilder», «Atta Troll»;

Гоголь есть майже весь перекладений, то, отже, не знаю, як має з ним бути;

Гончарова – «Обрив» і «Обломов»;

Гольдоні не знаю;

Гюго – «Les misérables», «Nôtre Dame de Paris» і «Les travailleurs de la mer», він сам називає три сих романи своєю трилогією;

Діккенса «David Kopperfield» і дещо з менших новел [наприклад, різдвяні казки – прим.Л.У.];

Доде – «Jacques»;

Достоєвського – «Записки из мертвого дома» і «Преступление и наказание»;

Єжа я знаю тільки одно «Kuźma Jeż» – цікаве воно тим, що там герой українець;

Жорж Занд – «Les compagnons du tour de France», «Lélia» і деякі казки (для народу і для дітей);

Залеського – деякі вірші;

Золя – «Le péché de l’abbé Mourret» і «L’Assommoir»;

[закреслено: Кармен Сільва — не знаю]

Короленка всього;

Красіцького не знаю;

Крашевського – «Ostap Bondarczuk»;

Крестовський – «Первая борьба», «Большая медведица» і «Жить, как люди живут»;

Леопарді – «Діалоги» і деякі вірші;

Лесажа я знаю тільки критичні статті;

Лонгфелло – поема з життя північноамериканських дикарів (ніяк не можу пригадать її назви, але саму поему читала і дуже вподобала) і «Excelsior», невеличкі вірші;

Мальчевського – «Марію»;

Мачтета – «Он и мы» та «И один в поле воин»;

Міцкевича «Dziady», «Krymskie sonety» i «Ballady»;

Мольєр – «Tartuffe», «Le mariage forcé», «L’avare» і «Précieuses ridicules»;

Мур – кілька віршів;

Мюссе – «Lucie», «Mes prisons» і «Les nuits»;

Немцевича – не знаю;

Ожешкова – «Marta», «Dobra pani», «Panna Antonina», «Nieróżowa sielanka», «Silny Samson», «A… B… C», «Czternasta część»;

Пушкін – «Борис Годунов», «Цыгане» та з дрібних віршів; [Закреслено: «Полтава» і «Руслан і Людмила»]

Прус – «Placówka»;

Свіфт – «Gulliver»;

Сенкевич – «Szkice węglem»;

Словацький – вірші і «Mazepa»;

Теннісон – вірші;

Толстой – «Война и мир» і «Анна Каренина»;

Тургенев – «Отцы и дети», «Дворянское гнездо», «Накануне» і «Стихотворения в прозе»;

Шекспір – «Hamlet», «Othello», «Makbeth», «King Lear», «Richard III», «Coriolan»;

Шіллер – «Die Jungfrau von Orlean», «Die Räuber», «Maria Stuart», «Don Carlos»;

Щедрін – «История одного города», «Господа ташкентцы», «Самоотверженный заяц» і «Карась[-идеалист]»;

Франсуа Коппе – вірші;

Лермонтов – вірші, «Демон», «Герой нашего времени»;

Флобер – «Madame Bovary» i «Éducation sentimentale»;

Théophile Gautier – вірші;

Сервантес – «Дон-Кіхот»;

Бомарше – «Трилогія»;

Петрарка – «Сонети»;

Шеньє – «Jambes»;

Бальзак – «La femme de trente ans», «Illusions perdues», «Les paysans»;

Леконт де Ліль – вибрать з «Poèmes antiques», «Poèmes barbares» і «Poèmes tragiques»;

Вальтер Скотт – «Waverley», «Ivengo»;

Вольтер, і Руссо, і Сталь, що самі схочете;

Сирокомлі, Конопніцької, Надсона, Некрасова – вірші.

Тепер – годі. Бувай здоров! До побачення! Бажаю тобі сили, енергії і охоти до роботи, так як і всьому товариству.

Твоя сестра і товаришка Леся


Примітки

Подається за виданням: Леся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 10, с. 37 – 43.

Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1938, № 2-3, с. 125 – 130.

Подається за автографом (ф. 2, № 92).

Звірено з виданням: Косач-Кривинюк О. Леся Українка: хронологія життя і творчости. – Нью-Йорк: 1970 р., с. 92 – 96. За цим виданням відновлено фрагменти, закреслені Лесею Українкою – вони можуть становити інтерес.

Рік встановлено за змістом листа на підставі батькових листів до Михайла Косача.

«Життя і філософські думки Пінгвіна» – твір французького дитячого письменника кінця XIX от. П. Ж. Етцеля, що виступав у літературі під псевдонімом «Ж. Сталь» (1814 – 1886). Леся Українка помилково вважала автором оповідання «Життя і філософські думки Пінгвіна» фрацузьку письменницю А.-Л.-Ж. Сталь. В архіві поетеси є уривок згаданого в листі перекладу (ф. 2, № 910).

«Гуллівера» я перекладала – мова йде про відомий роман англійського письменника Джонатана Свіфта (1667 – 1745) «Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потій капітана кількох кораблів». Переклад Лесі Українки нам не відомий.

Як тільки виправлю свою уліту – мається на увазі оповідання «Жаль» – перший великий прозовий твір Лесі Українки.

7 пісень «Atta Trolla» – переклад поеми Г. Гейне «Атта Троль» Леся Українка завершила і опублікувала в «Літературно-науковому віснику», 1900, кн. 1, с. 102 – 112, кн. 2, с. 209 – 228.

Самійленко Володимир Іванович (літературний псевдонім – В. Сивенький; 1864 – 1925) – український письменник. Перекладав твори А. Данте, Ж.-Б. Мольера, М. Гоголя.

Гаршин Всеволод Михайлович (1855 – 1888) – російський письменник, майстер соціально-психологічного оповідання,

«Красный цветок» – популярне в той час серед прогресивної інтелігенції оповідання Гаршина, у якому червона квітка символізує свободу. Відомостей про переклад цього оповідання Лесею Українкою немає. Повний текст твору – .

се ще не велика мація перекластиу книзі О.Косач-Кривинюк (с. 93) замість «мація» стоїть «рація». Думаю, що це помилка. Слово «мація» означає «здобуток, подвиг»: «Підбити – то не мація!» (Лісова пісня, дія 2).

Бурже Поль (1852 – 1935) – французький письменник.

Леопарді Джакомо (1798 – 1837) – італійський поет.

Бомарше П’єр-Огюст Карон де (1732 – 1799) – видатний французький просвітитель-драматург і публіцист. Його твори сповнені соціального змісту («Весілля Фігаро», «Севільський цирульник», «Злочинна мати»),

Петрарка Франческо (1304 – 1374) – великий італійський поет, один з найвидатніших представників гуманізму епохи Відродження.

Шеньє Андре (1762 – 1794) – французький поет і публіцист часів французької буржуазної революції XVIII ст.

Леконт де Ліль Шарль-Марі-Рене (1818 – 1894) – французький поет, один із головних представників літературної групи «Парнас», попередників декадентів.

Сталь Анна-Луїза-Жермена де (1766 – 1817) – французька письменниця-романтик.

Сирокомля Владислав – під таким псевдонімом виступав Людвіг Кондратович (1823 – 1862), польський поет демократичного напряму.

Конопніцька Марія (1842 – 1910) – визначна польська поетеса-демократка.

Надсон Семен Якович (1862 – 1887) – російський поет.

Мордовець (Мордовцев) Данило Лукич (1830 – 1905) – український та російський письменник, історик.

«Нива» – російський щотижневий ілюстрований журнал «для сімейного читання». Виходив у 1870 – 1918 рр. y Петербурзі.

Лосятинський Микола Никифорович (1863 –?) – учасник революційно-демократичного руху 1880 – 1890-х років, член молодіжної організації «Подільська дружина» (1881 – 1882). У 1886 – 1889 рр. студент математичного відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Виключений з університету за революційну діяльність; жив і працював у Полтаві, пізніше – у Пермі.

Заболотний Данило Кирилович (1866 – 1929) – видатний учений епідеміолог, академік, президент АН УРСР. Після закінчення Новоросійського університету (травень 1889 р.) працював у Одесі.

Ауербах Бертольд (1812 – 1882) – німецький письменник. У «Шварцвальдських сільських оповіданнях» (4 томи, 1843 – 1854) ідеалізував патріархальний побут.

«Пантеон» – «Пантеон литературы», російський журнал, виходив у Петербурзі в 1885 – 1899 рр. «Діалоги» Джакомо Леопарді, про які йдеться в листі, були опубліковані в російському перекладі в третьому томі журналу за 1888 рік.

Гольдоні Карло (1707 – 1793) – видатний італійський драматург, творець реалістичної драми в епоху просвітительства в Італії.

Видать «Lieder» i «Atta Troll» Гейне – До цих слів в автографі листа зроблено примітку іншою рукою (можливо, М. Косача): «Власне, се було б найкраще – видать перше з Гейне, що переклали Леся та Слав[инський], бо се вже навіть готове (і гарне)».

Жорж Занд (Санд, справжнє ім’я та прізвище – Аврора Дюдеван, 1804 – 1876) – французька письменниця.

Єсть у нас кілька «Стіхотвореній в прозі» Тургенева. Один з цих творів («Німфи») був перекладний Лесею Українкою. Оскільки переклади вже були завершені, я вважаю цю згадку непрямою підставою для датування перекладу «Німф».

Ти просиш проекту, що вам перекладати – Члени «Плеяди» виношували плани видання «Бібліотеки світової літератури», в якій мали виходити в перекладі українською мовою кращі зразки російської і зарубіжної літератур. У «Плеяді» при підтримці М. Старицького і М. Лисенка безпосередньою організаційною роботою у створенні «Бібліотеки світової літератури» займалися М. Косач і Леся Українка.

Брет Гарт Френсіс (1837 – 1902) – американський письменник-реаліст.

Єж Теодор Томаш – псевдонім Зигмунда Мілковського (1824 – 1915), польського прогресивного письменника, автора історичних романів із життя Польщі, учасника угорської революції 1848 р. та польського повстання 1863 року.

Залеський Юзеф Богдан (1802 – 1886) – польський поет, представник «української школи» в польській літературі.

Красіцький Ігнаци (1735 – 1801) – польський письменник-просвітитель, автор героїко-комічних поем.

Крашевський Юзеф-Ігнаци (1812 – 1887) – відомий польський прогресивний письменник, автор історичних романів і повістей з життя Польщі та України.

Крестовський – псевдонім Надії Дмитрівни Хвощинської, в одруженні Зайончковської (1824 – 1889), російської письменниці.

Лесаж Ален-Рене (1668 – 1747) – французький письменник. У реалістичних творах подав сатиричні картини звичаїв абсолютистської Франції.

Лонгфелло Генрі-Уодсуорт (1807 – 1882) – видатний американський поет, автор поеми «Пісня про Гайявату» (українською мовою перекладали Панас Мирний, О. Олесь).

Мальчевський Антон (1793 – 1826) – польський поет, представник «української школи» в польській літературі.

Мур Томас (1779 – 1852) – англійський поет-романтик.

Мюссе Альфред де (1810 – 1857) – французький поет. Про намір перекласти ці три твори Леся Українка писала до М.П.Косача у квітні 1890 р. та 30.05.1890 р.

Немцевич Юліан Урсин (1757 – 1841) – польський поет і політичний діяч, автор антикріпосницьких творів.

Ожешко Еліза (1841 – 1910) – видатна польська письменниця.

Прус Болеслав (псевдонім Олександра Гловацького; 1847 – 1912) – польський письменник і публіцист.

Сенкевич Генрік (1846 – 1916) – польський письменник, автор численних історичних романів. Лауреат Нобелівської премії 1905 р.

Словацький Юліуш (1809 – 1849) – великий польський поет-демократ.

Теннісон Альфред (1809 – 1892) – англійський поет.

Коппе Франсуа (1842 – 1908) – французький поет.

Готьє Теофіль (1811 – 1872) – французький письменник.