1899

Ольга Косач-Кривинюк

Зараз по новому році Леся з матір’ю збираються їхати до Берліну, щоб робити Лесі операцію.

Незадовго перед 13 січня Леся з матір’ю виїхали з Києва і заїхали до батька в Колодяжне.

13 січня Леся з матір’ю і батьком виїхали з Колодяжного.

14 січня о 7 г. ранку Леся з матір’ю і батьком, що проводив їх до Варшави, приїхали до Варшави і там зустрілися з братом Михайлом, який приїхав з Дерпту, щоб їхати з Лесею і матір’ю до Берліну.

З Варшави їздили в Творки до Олександра Петровича Драгоманова. Коли б там не забарились, то мали б їхати далі до Берліну 15 січня о 5 г. по обіді, але, певне, виїхали 16 січня, бо лише 17 січня приїхали до Берліну. Спинилися в Monopol-Hotel, Berlin N.W. Того самого дня були в Бергмана, але не застали, були в нього 18 січня. У Лесі дуже розболілася нога.

19 січня Леся з матір’ю перебралися з готелю до приватної Бергманової клініки на Johannesstrasse 11. Клініку утримували дві панни Blohm.

Скоро по приїзді до Берліну Леся писала Сергію Костянтиновичу Мержинському.

20 січня Лесин батько одержав призначення на службу в Києві членом Київського губернського в селянських справах «Присутствия». Але батько пише в листі, що не поїде туди, поки не зроблять Лесі операцію і Леся не буде вже в безпечності, щоб бути ближче до Берліну і в разі потреби скоріше приїхати до Лесі. Він просить щодня телеграфувати йому про Лесин стан.

17 січня Леся почала писати сестрі Ользі листа.

21 січня Леся написала батькові листа.

22 січня (3 лютого нового ст.) Леся написала Михайлові Павликові листа.

24 січня брат Михайло пише батькові, що операцію Лесі відложили, бо у Лесі болить нога і температура по вечорах на 1° вища за нормальну. Нога заспокоюється, і температура спадає. Спробують під хлороформом управити ногу, а як не вдасться, то під тим самим наркозом оперуватимуть. Тут усі кажуть, що операція серйозна, але не загрожуюча життю. Господині клініки запевняють, що й слабшим за Лесю робили багато разів таку операцію з добрим результатом. Лежати доведеться по операції 1.5 – 2.5 місяці. Істерія Лесина не перешкоджає, пов’язка гіпсова не дасть нападові пошкодити оперованому суглобові, але сподіваються, що нападів не буде. Бергман приходить щодня, але в різний час, всі на чеку, бояться його і ловлять кожне слово. Порядки в клініці гарні, годують добре, обстановка не больнична, прислуги багато, вимуштрованої, симпатичної. Брат Михайло починає дивитися на справу не з таким уже страхом, як раніше. Бергман явно ризикувати не буде, він людина обережна і розсудлива, хоч і не боязка. Коли треба різати, то різатиме, але гарячки пороть не буде. Практика величезна, але він управляється скоро, не хапаючись, не поспішаючись, але все рівним темпом і тому куди швидше, ніж коли б поганяв і хватався.

Коли б було зле, то брат пошле батькові срочну телеграму, і за добу батько буде в Берліні, тому краще батькові перечекати операцію в Ковелі, а не в Києві, бо легше виїхати і ближче. Але брат певен, що до цього діло не дійде. Брат пробуде по операції кілька день, бо боїться, що мама, може, буде потребувати більше з собою клопоту, ніж Леся, бо мама тепер чогось страх як теряється, коли навіть їй здасться, що щось має бути, і кілька раз на день переходить од страху до надії і назад. «Цілую тебе міцно, міцно! Твій Міша».

26 січня хірург проф. Бергман у Берліні зробив Лесі вдало операцію хворого на туберкульоз правого кульшевого суглоба. Про це телеграми одержали в Ковелі батько, в Києві сестри й брат Микола та тітка Олександра, що приїхала з Умані перед Лесиним виїздом до Берліну, щоб побачитись з Лесею, і залишилася в Києві, чекаючи звістки про операцію Лесі. У відповідь на телеграму сестра Ольга пише Лесі того самого дня між іншим так:

«Любая моя, дорогая, рідная Лесічко, тільки що получилась телеграма, що операція скінчена і, Господи, які ми всі раді! Бажаю тобі, моя славная, швидко-швидко поправлятись і бути здоровою, щасливою і веселою завше, завше. 26-те число таки особливе в моєму житті: 26-го я родилась, а сьогоднішня, 26-го, телеграма теж наче вдруге мене на світ народила. Голубонько моя, як я рада за тебе. Ми як тільки получили телеграму, то такий крик зчинили, що на всю Назарівську вулицю, мабуть, чути було, діти пустилися в пляс і ми з тьотею Сашею, хоч і солідні ніби то особи, за ними теж.»

Батькові затвердили перевод на службу до Києва, і він на цих днях приїде. В Києві нічогісінько нового, тихо і глухо. Знайомі тільки часто заходять ці дні, бо все про Лесю розпитуються. Ольга записалася вчителькою у недільну школу і вже була раз на лекції. Цікаво і приємно там учителювати, бо в учнів надзвичайна охота до науки. Учителює там і панна Пашкевич і деякі Ольжині співучениці гімназіяльні. Буде вечір на користь школи. Ольга розносила білети. В школі тільки у неї регулярна робота та з Дорою, а то читає та займається мовами французькою і німецькою. Не має охоти кудись ходити. Піде лише на вечір на користь школи та на бенефіс Багрова. Тося (Антон Шимановський) був з тіткою Олександрою у Багрова. Багров дуже дякує мамі Лесиній за рушника і вірші (?), вітає, кланяється. Казав, що ніколи так дуже не хвилювався, як виступаючи на вечорі Котляревського, однак дуже просить, щоб його кликали на українські вечори, бо має велику охоту читати по-українськи. Має прийти «до нас» у гості.

З Серг[ієм] Константиновичем Мержинським Ольга обмінялася дуже любезними листами, бо могла рекомендувати його в Київське залізничне управління, але він має кращу посаду в Мінську і не захотів переїздити до Києва, але написав архілюбезного листа Ользі з цього приводу. Він писав, що одержав од Лесі листа з Берліну. Ользі хочеться дуже поїхати до Лесі, щоб побачити її і хоч чим-небудь допомогти, щоб Лесі було веселіше лежати. Кістяківська в Берліні і турбується, чому то наші не були в неї.

«Будь здоров, любий мій Зеїсочок, дорогий, славний і милий, бажаю тобі ще раз швидко поправлятись і ще ніколи мені так не хотілося, щоб моє бажання збулось. Буду тобі писати часто. Цілую тебе, моя ти рідная, без ліку багато, багато раз. Твоя Ліля.»

26 січня брат Михайло написав батькові листа:

«Милий Папа! Оце тільки що послав телеграму тобі про операцію, а тепер спішу написати про неї.»

Далі пише, що операція разом з хлороформуванням і перев’язкою тяглася 1.5 години. Трудна. Нога вивихнута вгору і зросла з тазовою кісткою. Вирізали все зросле і вражене туберкульозом, ногу подали вниз на належне місце, поклали гіпсову пов’язку. Бергман і асистенти задоволені з операції і обіцяють хороші наслідки. Лесі цього разу хлороформ не так тяжко прийшовся, голова не так болить і не нудить, – хоч Леся ще не зовсім прийшла до пам’яті, недобре все чує і розбирає, – мабуть втрата крови і дієта дають себе знати. Пульс хороший – мірний і сильний, повний. Зараз по операції почала тремтіти, але це, на братову думку, од того, що вона змерзла. Тепер обігрілась і не тремтить, лише слабкість залишилась, то скоріш од наркозу. Рана болить не дуже, менше, ніж після впорскування. Лікарі думають, що потім болітиме дужче, але недовго. Мама дуже турбувалась перед і під час операції. Тепер заспокоїлася і одійшла. Леся зовсім не боялася і, очевидно, про одне думала, щоб їй таки вирізали, що треба, замість вправляння вивиху. Виявилося, що вправити неможливо, бо кості зовсім зрослися. Як скоро заживе, невідомо. Про післяопераційний період брат писатиме щодня, поки буде в Берліні. Просить, щоб і батько писав. Батькові листи приходять на другий день. З Дерпту ідуть дуже довго.

Догляд і їда тут хороші. Погода теж стала хороша: легкий мороз і ясно. Кімната у Лесі ясна і весела, і улиця, порівнюючи, тиха. В самій клініці дуже тихо і спокійно. Вся обстановка загалом гарна і не гнітюча, як по наших клініках. Брат і мати почуваються добре. Взагалі материні нерви стали кращі, ніж були. «Ну, покищо до зобачення! Міцно тебе обіймаю й цілую. Леся і мама теж. Твій Міша.»

26 січня увечорі Лесі робили перев’язку, було дуже боляче. Вночі з 26 на 27 січня Леся спала досить добре, дякуючи морфію, що їй дали. Прокидалася. Коло неї, крім матері, ночувала сестра-жалібниця з Червоного Хреста.

27 січня вдень брат Михайло пише батькові:

Милий Папа! Все йде поки досить добре. Температура сьогодні зовсім нормальна, пульс сильний і правильний. Хлороформ ще чути в диханні, тому не дають їсти, а лише пити вино з водою, лімонад. Апетиту майже нема. Дуже втомлена операцією і лежить майже все заплющивши очі. Слухати довго, а тим паче говорити, не може. Сьогодні болі менші. Почувається Леся краще і міцніше. Перев’язки сьогодні не буде, а завтра. Перев’язуючи, не розмотують усієї гіпсової пов’язки, а прорізують проти рани вікно, виймають верхні шари марлі і, поклавши свіжу, забинтовують з гіпсом. Асистент наглядає тричі на день, фельдшериці що дві години. Все дуже добре приспособлено для догляду хворих. Ввечорі ще напишу, як стоятимуть справи. Поки до зобачення. Цілую тебе міцно.

Твій Міша

27 січня увечорі брат Михайло пише батькові:

«Милий Папа! Лесі сьогодні лучче, хоч, правда, вона ще не зовсім прийшла в себе од хлороформу,» – «угнетение» в слабій степені ще держиться і нерви зовсім ослабли, ну, та це і не диво, бо таки, певне, багато крови потеряла. Вигляд кращий. Пульс хороший. Температура нормальна. Нога дуже мало болить. Пов’язка надушувала спину. Розрізали, розправили, – не душить. І другу ніч з Лесею, крім матері, буде ночувати сестра милосердна, дуже симатична і зручна німка, що сподобалася Лесі і вміє Лесю заспокоювати. Пов’язка положена на всю ногу і на корпус до половини ребер. Бергман сьогодні був і дуже задоволений, все казав: gut. Сказав, що як так далі буде, то змінять пов’язку лише через 10 день, а за 4 тижні скинуть гіпс. Завтра брат пошле ще телеграму, а то вже писатиме листи. Просить добути в Ковелі чи Колодяжному дрібні оповідання Тургенєва і прислати, бо Леся дуже хоче їх читати.

Скоро по операції мати пише батькові, що Леся без морфію не спить, розстроюється, на хвилину засне і починає маячити, говорить італійські, німецькі вірші і при тому плаче крізь сон, те слухати жаско.

27 січня сестра Оксана пише Лесі, матері і братові Михайлові: «Ми страшенно радуємося! Як получили телеграму і прочитали, то зразу аж закричали всі, а потім тьотя Саша грала нам і ми всі танцювали од радости. Поздоровляю вас усіх і дуже цілую мою любу Лесічку. От якби вона тільки скоріше поправлялась! і щоб не довго їй лежати» […] «От славний чоловічок цей Бергман! Якби він тільки знав, як він нас усіх обрадував!»

Сестра Ізідора пише матері: «Ми дуже були раді, коли получили телеграму, і танцювали од радости.» […] «Цілую Лесю, мою Гусеньку, міцно.»

Сестра Ольга пише матері, що всі написали Лесі листи «на радостях», але не знають, чи позволяють Лесі читати. Нехай мати прочитає їй. «Які ми раді, получивши телеграму, ти можеш собі уявити, по своїй радості судячи. Ах, мамочко, яке це щастя, що операція удачна і тепер наша любая Лесічка поправиться зовсім, я певна в цьому. Такі ми раді, такі, що й сказати трудно.»

27 січня сестра Ольга написала батькові:

«Любий, дорогий папа, вчора вечором получила телеграму од Міші, а сьогодні рано од тебе, що операція пройшла благополучно. Яка я рада і щаслива, ти й сам знаєш, бо й сам не менше за мене радий. Господи, коли б то Леся швидко і зовсім, зовсім поправилась, як би це було добре. Не можеш собі здумати, з якою нетерплячкою я жду тепер з Берліну листа, щоб подробно знать, як і що. Ах, папа, папа, який це славний день сьогодні, дякуючи вашим телеграмам, тільки мені знов шкода, що ти не з нами, – було б ще лучче радуватися усім разом.»

Пересилає батькові Лесиного великого листа, що Леся написала їй з Берліну. Тьотя Саша поїхала вже додому. Вона вже давно хотіла їхать, а тільки ждала звістки про Лесину операцію. «Я хоч і получила од Міші телеграму, але все ж дуже тобі дякую за твою, за те, що ти не забув зараз з нами поділитися радістю, бо Міша міг мені і не прислати.» [… ] «Будь здоров, діти тебе цілують. Я теж цілую міцно, міцно Сто раз ,ура’ за Лесю і її здоров’я.

Твоя Ліля.»

28 січня на листівці з фотографією Бергмана мати пише з Берліну додому, що Лесі все краще, що брат Михайло ще в Берліні.

28 січня брат Михайло пише батькові:

«Милий папа! Сьогодні йде краще з Лесею. Хлороформ майже зовсім вийшов. Леся вже може їсти, але апетит не вернувся ще. Нерви ще не окріпли як слід, бо часами дуже роздражається і не може нічого терпіти – але це тільки надвечір і то нападами – ці напади хутко проходять. Гірше всього такі стріпування, як часами перед засипанням бувають. Саме перед задріманням трапляється і дуже Лесю розстроює. Сьогодні це менше трапляється, то, може, цеї ночі без морфію спатиме. Дають лише бромисту зельтерську воду. Бергман каже, що стріпування пройдуть, як Леся почне їсти як слід. Температура нормальна цілий день, увечорі піднялась на 0,2°, але так і мусить бути. Перев’язки цими днями не мінятимуть. Лесиним станом лікарі задоволені і кажуть, що все йде добре. Вигляд у Лесі бадьоріший і кращий, ніж учора, говорить нормальніше і притомніше».

Сподівається брат, що завтра буде краще. Завтра він писатиме вранці, а телеграми не посилатиме. Сьогодні телеграму послав увечорі.

29 січня брат Михайло написав батькові:

«Милий папа! Сьогодні Лесі куди краще. Хлороформ зовсім вийшов, бо вже і вкус вернувся і їсти хочеться, до чого й німці приохочують.» Вигляд зовсім у Лесі нормальний, трохи блідіша, ніж звичайно. Нерви трохи заспокоїлись. Температура 37,0°. Пульс гаразд. Сьогодні знов робили перев’язку. Дуже боляче всі рухи (кладуть на перев’язочну лавку, везуть у перев’язочну і т. д.) і сама перев’язка. Але сьогодні не так, як позавчора. Третя перев’язка буде, певне, через 2 дні на 3-ій. Розпитається асистента і напише. Просить вибачити, що пише листівки, а не листи, але не має часу: як не ходить в університетських справах, то сидить коло Лесі і що-небудь їй читає. Він і мати маються добре. Обрахує з матір’ю гроші і напише батькові про цю справу. В неділю, як з Лесею все буде добре, поїде в Магдебург, Кельн, Франкфурт, Лейпціг і назад до Берліну. «Пиши, як ся маєш і що думаєш робити з Колодяжним.»

30 січня брат написав батькові: «Милий папа! З Лесею все йде гаразд». Леся вже може їсти, хоч апетит невеликий, але це завше в неї було. Нерви потроху заспокоюються. Сподіваються, що днів за три буде зовсім добре. Температура нормальна. Їй все краще. Брат і мати читають їй напереміну. Знайшли неважну російську бібліотеку і беруть звідти книжки. Тургенєва все ж просить батька прислати. Брат «завтра» поїде в Кельн на 2-4 дні, потім знов у Берлін, але не надовго, бо пора до Дерпту.

1 лютого сестри Ольга й Оксана пишуть Лесі ніжні листи, радіють, що операція вдала, що Леся мається все краще. Пишуть про всякі свої хатні й шкільні справи.

2 лютого брат Михайло писав з Кельну до Берліну Лесі й матері.

13 лютого Леся написала Л. М. Драгомановій і Л. М. Драгомановій-Шишмановій листа.

13 лютого Леся написала до А. М. Драгоманової листа.

13 лютого брат Михайло виїхав з Берліну до Дерпту.

18 лютого (2 березня нового ст.) Леся написала Михайлові Павликові листа.

23 лютого в листі до Лесі й її матері, з Києва до Берліну, Людмила Старицька-Черняхівська пише між іншим: «Не буду Вам писати про те, як ми всі, ввесь наш парнаський куток, турбувались і чекали звістки про Лесину операцію».

1 березня батько пише матері, щоб вона зважила, чи продавати Колодяжне.

9 березня Леся написала братові Михайлові.

16 березня сестра Ольга поїхала до Берліну змінити матір біля Лесі.

Близько 20 березня Лесі мали зняти гіпс з ноги.

28 березня мати поїхала з Берліну, з Лесею лишилася сестра Ольга.

2 квітня Лесі зняли гіпсову пов’язку з «вытяжением» і поклали гіпсову з дерев’яною шиною збоку.

4 квітня Леся почала вставати і ходити з гіпсовою пов’язкою.

5 квітня батько послав Лесі й Ользі гроші.

6 квітня батьки одержали листівку од Лесі й Ольги, і мати з приводу тієї листівки пише: «Страх, як я радуюсь, що Зеїсочка звели таки з постелі. Аж сама собі не вірю! Тільки скажу, як папа: «коли б не форсіровали»!»

7 квітня Леся написала Л. М. Драгомановій і її дочкам Лідії і Аріядні листа.

19 квітня Леся написала Михайлові Васильовичу Кривинюкові листівку.

23 квітня Леся почувається добре, їздить гуляти. Пов’язка на нозі штивна крохмальна (а не гіпсова). Мають робити на ногу апарат для унерухомлення оперованого суглоба.

27 квітня (9 травня нов. ст.) Леся писала Михайлові Павликові листа.

В кінці квітня Леся листовно почала знайомість з Кобилянською.

1 травня Леся написала батькові листа.

[На останній сторінці лист сестри Ольги до батька].

1 травня Леся написала сестрі Ізідорі листа.

2 травня М. Павлик переслав Кобилянській Лесиного першого листа і писав:

«про особу [Лесину] скажу, що вона незвичайна людина, але й незвичайно нещаслива хвора і оце недавно її оперували, і можна сказати, що все її життя одна операція, одна проба для всяких лікарів і всяких ліків. Про Вас вона пише мені дуже симпатично, тепло, дуже інтересується Вашою працею.»

Між 2 і 8 травня Леся одержала од Кобилянської «швидку і прихильну відповідь». Кобилянська листом познайомила Лесю з німецьким письменником Людвіком Якобовським.

8 травня (20 травня н. ст.) Леся написала О. Кобилянській вдруге.

17-18 травня (29-30 травня н. ст.) Леся пише Кобилянській.

24 травня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.

26 травня Леся написала до Михайла Павлика листа.

2 червня німецький письменник Людвиг Якобовський писав до Ольги Кобилянської німецькою мовою.

«Високоповажана Пані! В Касселі одержав я Вашого листа і зараз же налагодив зв’язок з панною Косач у Берліні. Я її повідомив, що в середу поїду до Берліну і просив мені написати, чи зможу її відвідати. Панна Косач продовжила своє перебування в Берліні на кілька днів, і я її відвідав. На отомані застав струнку, терпінням обтяжену даму, якої обличчя так сильно оживлене внутрішньою духовністю, що вона виглядає прямо красиво. Ми говорили про все можливе, а про Ваш великий талант були ми однакової думки.»

5 червня Лесі втретє переробляють апарат на ногу, вона нудиться, бо лежить і не їздить гуляти. Як тільки буде готовий апарат, Леся з сестрою поїде додому – в Гадяче.

В червні Леся написала до Михайла Павлика листа.

10 червня брат Михайло питає в листі додому, чи приїхала Леся, просить усіх берегти Лесю, щоб не натруджувала ноги.

19 червня (1 липня нов. ст.) Леся написала Михайлові Павликові листівку.

19 червня Леся з сестрою виїхали з Берліну через Київ до Гадячого, – власне, до Зеленого Гаю під Гадячим.

21, 22, 23 червня Леся пролежала в Києві, бо тяжко впала і вразила ногу.

В кінці червня, приїхавши до Зеленого Гаю, Леся ще лежала через вражену ногу, потім через ангіну.

9 липня з хутора Зелений Гай Леся написала до О. Кобилянської листа.

11 липня Сергій Константинович Мержинський написав на першому томі зібрання творів Гете німецькою мовою, що він подарував Лесі: «Панне Лесе на память дружеских и сердечных отношений 11/VII 1899 С. Мержинский.»

23 липня Леся дописала друге P.S. до листа з 9 липня Кобилянській.

23 липня С. К. Мержинський написав на своїй фотокартці: «Л[илии] П[етровне] Косач [так він називав Лесину сестру Ольгу] на добрую память. С. Мержинский. 23/VII 1899. ,Одинокие люди’ уже наказаны тем, что они одиноки».

29 липня з Гадячого Леся написала до В. Гнатюка листа.

1 серпня Ольга Кобилянська прибула до Києва і спинилася у Косачів, заставши там самого Лесиного батька.

8 серпня О. Кобилянська виїхала з Києва до Гадячого (Зеленого Гаю).

13 серпня С. Мержинський послав Лесі листа до Гадячого з Мінську.

20 серпня батько посилає матері до Гадячого рецензію Александровського на Лесину «Блакитну троянду». Пише, що враження од рецензії прикре і, може, не варто давати її Лесі, щоб мати зважила це сама. Пише, що до Києва приїхала Л. М. Драгоманова, має приїхати брат Лесин Михайло. В Києві відбувався археологічний з’їзд. На вечорі в голови з’їзду, археолога графині Уварової, Іван Шишманов говорив промову, яку дехто знаходить «холопською».

27 серпня Леся написала В. Гнатюкові листа.

27 серпня Кобилянська виїхала з Зеленого Гаю.

30 серпня Кобилянська повернулась до Чернівців.

Десь 12 вересня сестра Ольга виїздила до Петербургу, Леся була вже в Києві.

20 вересня Леся в Києві на новому помешканні Косачів, Маріїнсько-Благовіщенська вулиця, ч. 97, перший поверх, праворуч.

В кінці вересня Леся мала перший в житті прилюдний відчит: читала в Київському літературному товаристві свою доповідь: «Два направления в итальянской литературе» з численними своїми перекладами віршів, що ілюстрували цю доповідь.

4 жовтня Леся одержала од О. Є. Судовщикової-Косач листа. 4-5 жовтня Леся написала О. Кобилянській листа.

26 жовтня Лесина тітка Олександра написала Лесиному батькові листа про те, що просить його прислати не 15 крб., як завше, а 30, буде одразу за жовтень і листопад. Не турбувала б його, але ще у вересні треба було заплатити за право учіння синів. Сподівалася, що сини матимуть лекції, але через те, що всі хотять репетиторів на рік, а її сини будуть в Умані лише до 1 березня, то й не мають лекцій. Тося має в місті одну, але треба деяку одежу справити і за право учіння не може дати. Паша зовсім не має лекцій. Просить, щоб не відмовив. До 1 грудня сини повинні сказати в училищі, куди їдуть на практику, а вони ще не знають. Не знає вона, що робити з Луцами (її маленький хутір під Мглином) : вся оренда з них іде на виплату процентів і страховки, живе вона з синами на 30 крб., що посилають їй брати Петро і Григорій. Сини кінчають училище і розуміють, що далі брати від дядьків сором. Паша думає по закінченні училища і військової служби поступити на службу, Тося сподівається поступити в Академію художеств, або на архітектурний. Оренди вже не дають 160 крб., а лише 100, за ці роки 40 крб. довгу поземельних.

В Умані, маючи од братів 30 крб. на місяць, кредит, учнів, якось крутилася, а як виїхати, то треба розплатитися з довгом (200 крб.) тут, треба на виїзд і дорогу рублів 100, щось треба починати. На Луцах довгу 1500, отже всього вона рахує 2000 довгу. На оренду не проживеш, та ще з нею опізнюються, і вона хвилюється не мало. Через такі обставини і плани синів хоче продати Луци, заплатити довги й допомогти синам, хоч Паша й жалує Луци, але ж не можна не допомогти Тосі, і їй тяжко бути з Луцами і нічого не мати. Не знає, скільки їй можуть дати за Луци. Є лише один покупець – Клименкова, але вона більше, як 6000 не дає. Хоче знати батькову думку про цю справу. Думає, що поки сини будуть півроку на практиці, вона б продала. Може селяни дадуть більше, ніж Клименкова.

Коли б дали 8000, то й довги поплатила і синам допомогла і сама б прожила без допомоги од братів, позичивши приватній людині ті 3000, що залишилися б їй. Просить батька написати, як він думає про це. Гриша і Єля пропонують їй приїздити до них жити. Вона всім вдячна, але не може ні з ким жити, бо роботи їй у них нема, а гостем жити в її роки важко. Хотілося б самій влаштуватися, їй багато не треба, вона себе з цього боку знає. Питає, як ми живемо. Чи задоволена Ольга курсами. Чи добре влаштувалася Л. М. Драгоманова, чи здорова Леся. Всіх цілує, Л. М. Драг[омановій] і її дітям кланяється. Сини її всім кланяються і цілують. На майбутнє синів не дивиться похмуро. Вони хотять працювати і до неї ставляться добре. Найтяжчий для неї час був, як вони були малі, а з великими легко, аби їм було добре.

2 листопада Леся була на концерті піаністки Єсипової і піаніста Ауера.

29 листопада Леся написала до Л. М. Драгоманової-Шишманової листа.

1 грудня Леся написала О. Кобилянській листа.

4 грудня Леся написала до сестри Ольги до Петербургу.

9 грудня Леся читала доповідь в київському Літературному товаристві: «Малорусские писатели на Буковине».

9 грудня Леся написала до сестри Ольги.

На Різдво Леся з сестрою Ольгою, що приїхала з Петербургу на Різдвяні вакації, гляділа сестер Оксану й Ізідору, що заслабли на скарлатину. Нікуди не ходила і ні з ким не бачилася, щоб не розносити заразу.

Підстави

1. Батьків формулярний список.

2. Листування з Маковеєм, ст. 71, пр. 9.

3. Написи на книжках і фото.

4. Програм концерту.

5. Рукопис Лазаревського ст. 300, 301, 302, 304.

Листи й телеграми

6. Брата Михайла до батьків. 1 січня. Архів Олени Пчілки

7. Лесина листівка сестрі Ользі. 14 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 25.

8. Брата Михайла сестрі Ользі. 18 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

9. Батьків матері, Лесі, Михайлові. 20 січня. Архів Олени Пчілки

10. Лесин до сестри Ольги. 17-20 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

11. Лесин батькові. 21 січня. Архів Олени Пчілки

12. Лесин Мих. Павликові. 22 січня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

13. Брата Михайла батькові. 24 січня. Архів Олени Пчілки

14. Сестри Ольги батькові. 25 січня. Архів Олени Пчілки

15. Телеграма брата Михайла батькові. 26 січня. А.м.

16. Брата Михайла лист батькові. 26 січня. Архів Олени Пчілки

17. Сестри Ольги Лесі. 26 січня. Архів Лесі Українки

18. Сестри Ольги Лесі. 27 січня. Архів Лесі Українки

19. Брата Михайла батькові. 27 січня. Архів Олени Пчілки

20. Брата Михайла батькові. 27 січня увечорі. Архів Олени Пчілки

21. Сестри Оксани Лесі. 27 січня. Архів Лесі Українки

22. Сестри Ізідори матері. 27 січня. Архів Олени Пчілки

23. Батьків матері. 27 січня. Архів Олени Пчілки

24. Сестри Ольги матері. 27 січня. Архів Олени Пчілки

25. Сестри Ольги батькові. 27 січня. Архів Олени Пчілки

26. Материн (без початку). Кінець січня. Архів Олени Пчілки

27. Материн додому всім. 28 січня. Архів Олени Пчілки

28. Брата Михайла батькові. 28 січня. Архів Олени Пчілки

29. Брата Михайла батькові. 29 січня. Архів Олени Пчілки

30. Брата Михайла батькові. 30 січня. Архів Олени Пчілки

31. Сестри Ольги Лесі. 1 лютого. Архів Лесі Українки

32. Сестри Оксани Лесі. 1 лютого. Архів Лесі Українки

33. Сестри Ольги матері. Початок лютого. Архів Олени Пчілки

34. Брата Михайла Лесі й матері. 2 лютого. Архів Лесі Українки

35. Батьків матері, Лесі, Михайлові. 5 лютого. Архів Олени Пчілки

36. Сестри Ольги матері. 8 лютого. Архів Олени Пчілки

37. Лесин Л. M. Драгомановій. 13 лютого. Рукопис Лазаревського л. 119.

38. Лесин Аріядні Драгомановій. 13 лютого. Рукопис Лазаревського л. 120.

39. Батьків матері. 14 лютого. Архів Олени Пчілки

40. Брата Михайла матері й Лесі. 14 лютого. Архів Олени Пчілки

41. Брата Михайла матері й Лесі. 18 лютого. Архів Олени Пчілки

42. Лесин Мих. Павликові. 18 лютого. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

43. Сестри Ізідори й батьків матері й Лесі. 22 лютого. Архів Олени Пчілки

44. Людмили Старицької-Черняхівської (заховався без кінця) Лесі й матері. 23 лютого. Архів Олени Пчілки

45. Батьків матері. 1 березня. Архів Олени Пчілки

46. Лесин братові Михайлові. 9 березня. Архів Олени Пчілки

47. Материна листівка з фото матері і брата Михайла сестрі Ізідорі. 10 березня. Архів Ізідори Косач-Борисової.

48. Сестри Ольги матері. Початок березня. Архів Олени Пчілки

49. Сестри Ольги матері. 11 березня. Архів Олени Пчілки

50. Лесин сестрі Ользі. 11 березня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 26.

51. Брата Михайла Лесі. 12 березня. Архів Лесі Українки

52. Брата Михайла матері. 13 березня. Архів Олени Пчілки

53. Брата Михайла матері й Лесі. 17 березня. Архів Олени Пчілки

54. Сестри Оксани матері. 20 березня. Архів Олени Пчілки

55. Батьків матері. 20 березня. Архів Олени Пчілки

56. Батьків матері. 28 березня. Архів Олени Пчілки

57. Сестри Ольги батькові. 3 квітня. Архів Олени Пчілки

58. Материн Лесі й Ользі. 6 квітня. Архів Олени Пчілки

59. Лесин Л. M. Драгомановій, Аріядні Драгомановій і Лідії Шишмановій. 7 квітня. Рукопис Лазаревського л. 121.

60. Брата Михайла батькам. 19 квітня. Архів Олени Пчілки

61. Сестри Ольги матері. 23 квітня. Архів Олени Пчілки

62. Лесин Мих. Павликові. 27 квітня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

63. Лесин батькові. 1 травня. Архів Олени Пчілки

64. Лесин сестрі Ізідорі. 1 травня. Архів Ізідори Косач-Борисової.

65. Лесин Кобилянській. 8 травня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 1.

66. Сестри Ольги матері. 17 травня. Архів Олени Пчілки

67. Лесин Кобилянській. 17-18 травня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 2.

68. Лесин Л. M. Драгомановій. 24 травня. Рукопис Лазаревського л. 122.

69. Лесин Мих. Павликові. 26 травня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).

70. Брата Михайла сестрі Ользі. 30 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

71. Якобовського до Кобилянської. 2 червня. В статті Панчука «Леся Українка і Ольга Кобилянська». Вільна Буковина, травень 1941 (в українському перекладі).

72. Сестри Ольги додому всім. 5 червня. Архів Олени Пчілки

73. Лесин Мих. Павликові. 6 червня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).

74. Брата Михайла матері. 10 червня. Архів Олени Пчілки

75. Лесин Мих. Павликові. 19 червня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).

76. Лідії Шишманової матері. 7 липня. Архів Олени Пчілки

77. Лесин Кобилянській. 9-23 липня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 3.

78. Лесин В. Гнатюкові. 29 липня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

79. Свояка Кобилянської Панчука, писаний з її доручення сестрі Ользі. 10 березня 1941. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

80. Сергія Мержинського конверт з листа до Лесі. 13/VIII (штемпель мінський). Архів Лесі Українки

81. Батьків матері. 20 серпня. Архів Олени Пчілки

82. Лесин В. Гнатюкові. 27 серпня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

83. Лесин сестрі Ользі (перша половина листа, друга затратилася). 20 вересня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 27.

84. Лесин Кобилянській. 4-5 жовтня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 4.

85. Лесин сестрі Ользі. 9 жовтня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 28.

86. Тітки Олександри батькові. 26 жовтня. Архів Олени Пчілки

87. Лесин сестрі Ользі. 16 листопада. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 29.

88. Лесин Лідії Шишмановій. 29 листопада. Рукопис Лазаревського л. 123.

89. Лесин Кобилянській. 1 грудня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 5.

90. Лесин сестрі Ользі. 4 грудня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 30.

91. Лесин сестрі Ользі. 9 грудня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 31.

92. Лесин Кобилянській. 18 січня 1900. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 6.

93. Брата Михайла батькам. 26 грудня. Архів Олени Пчілки

1899 Написано

Початок року Спогади про Миколу Васильовича Ковалевського (нескінчені). [Почато в другій половині 1898. ОКК]

2 лютого Єреміє, зловісний пророче (Єврейські мелодії. II). [7-й день після тяжкої операції. Чи не помилка в даті. ОКК] [В нашому виданні стоїть: 2 грудня 1899 р.].

5 червня Поворіт (Країно рідная! ох, ти далека мріє!).

Літо Переклад німецькою мовою оповідання «Голосні струни».

Осінь К. Квітка списував народні мелодії з Лесиного голосу.

7 жовтня Два направления в новейшей итальянской литературе. Доповідь у Київському літературному товаристві. [За листом до Кобилянської з 4 жовтня, виходить, що друга половина вересня, а не 7 жовтня. ОКК]

Друга половина вересня Переклади рос. мовою віршів до цеї доповіді.

19 жовтня Години праці (Як я люблю оці години праці).

9 листопада Малорусские писатели на Буковине. Доповідь у Київському літературному товаристві.

Грудень Відчит приватний на тему з української літератури.

1899 Надруковано

1899 друга половина «Думи і мрії». Збірник віршів Лесі Українки.

Із поезій: І. На спомин І. Котляревського («У кожного люду, у кожній країні…»). II. У пустині. III. Весна зимова. «ЛНВ», т. V, кн. 2, стор. 164-168.