1897
Ольга Косач-Кривинюк
На самому початку року Леся в Києві. Лежить, бо їй роблять впорскування йодоформу в туберкульозний кульшевий суглоб.
Брат Михайло пише, що збирається літом вчити італійську мову у Лесі.
На початку року Леся написала Іванові Франкові.
[Лист писано не Лесиною рукою]. [У виданні 1978 р. зазначено, що це копія]
4 січня Лідія Шишманова пише (російською мовою) Лесі до Києва. Сердиться, що вже два місяці од Косачів ні слуху, ні духу. Турбувалася б, коли б не знала, що Леся ніколи не відзначалася акуратністю. Описує свій новий дім і посилає з нього фото. Всі вони слабували. Іванова сестра Мара з трьома дітьми зимує в них. У Мари виховання гвардійське, і тому вона не підходить до Шишманових. Міка задоволений з «русских» кузин. Діти гармидерують і не дають спокійно працювати (в журналістиці). Свята відбули весело: ялинка, двічі на балю, зустріч Нового Року в юнкерському училищі. Нема снігу й морозу, не можна сковзатись на коньках, Лідія і Рада од сього в розпачі. Мати Лідина рідко в них буває, це Лідине горе. На свята і Новий рік була. Вона дуже бідна і, певне, вже ніколи не поправиться од свого горя. Рада вчиться в рисувальній школі і там не нудьгує, її подруги – хороші дівчата.
8 січня Лідія Шишманова пише Лесі до Києва. Святкували вони Іванів день, мати прийшла з таким обличчям, що, як вона сама каже, злякала гостей. По обіді сказали про приїзд дорогого й несподіваного гостя [Павлика]. Мати впала йому на груди і так ридала, що душу розривало. Од нього довідалися, чому Косачі не писали. Лесина хвороба дуже їх вразила. Лідія не уявляє собі Лесю слабою, бо ввесь час у них вона була досить здорова і Лідія надіялася, що вона зовсім одужала. Думає, що болгарський клімат (сухий) Лесі кращий і просить не забувати, що в її новому домі на Лесю чекає кімната.
18 січня мати пише Л. М. Драгомановій: «…така у нас біда з Лесею. Уложили її на три місяці у постіль. Страждає вона дуже. Лікування дуже мучительне, болісне, та й лежати ж нудьга. Вона дуже терпляча взагалі й переносить страждання, не скаржачись, але й мовчазні її страждання так тяжко бачити, може, ще тяжче. Вона плаче нишком від мене, а я від неї. Не хочеться й писать про це».
19 січня батько в листі до матері радить, щоб не форсували Лесиного лікування йодоформом, щоб не викликали отруєння.
В січні Леся готує переклад з Надсона, щоб хтось прочитав на вечорі в Літературно-артистичному т-ві на 10-річчя смерти Надсона.
20 січня Маргарита Комарова-Сидоренко пише Лесі, дякує, що Леся так скоро одписала їй, хоч і хвора. Посилає Лесі фото своїх двох старших дітей. Пише про дітей. Радіє, що Леся заїде до них хоч не надовго. Сподівається, що, поправившись літом (у Криму), Леся приїде до них на всю осінь. З нетерплячкою чекає, щоб почути всі нові Лесині твори. Слухаючи, вона не вміє як слід висловити своєї думки про твір, але завжди Лесині твори навівають їй на серце тепло, од них віє тією самою чистотою, тим самим добром, що й од самої Лесі. Просить писати творів якнайбільше. Каже, що таких діл не можна ліквідувати; як може Леся писати, що їй «слід би може ліквідіровать діла», коли й сама знає, що цього не повинно буть, а ця фраза так тяжко впала Маргариті на серце, коли вона її прочитала. «Таке життя, як твоє, занадто рано кінчати, я всією душею вірю, що Бог пошле тобі здоров’я і щастя і, може, таке щастя, що мені і не снилось, а ти ж сама кажеш, що я щаслива». Коли Леся збирається до Криму? Ліля поїде з нею? Що Міша? Чому Леся ніколи не пише про нього? Як йому живеться? Хотіла б його побачити. Чоловік її пише дисертацію і дуже зайнятий. Просить Лесю прислати своє фото – те, що в «Зорі», воно їй дуже подобається.
22 січня Л. М. Драгоманова пише Лесі: «Дорогое мое, родное дитя, Лесичка». Дуже журиться Лесиною хворобою і тим, що не має відомостей од Лесі. Каже попросити «добрую ко мне Олесю», щоб вона писала про Лесю. Удвох з Радою все згадують Лесю і говорять про неї. Не тільки вони полюбили Лесю, всі, хто тільки її знав, ставляться до неї з великою любов’ю. Бажають, щоб скоріш весна була і Лесі покращало. Згадують, як добре почувалася Леся, хоч і в холодну, але суху зиму, як була в Софії. Дядина в постійних заботах, Рада в роботі. За тиждень у Ради піврічні іспити. Зоря випросив грошей на цитру і хоче вчитися грати, бо має музичні здатності. Дядина почала малювати, і всі кажуть, що має до цього здатності, але мало толку, коли вони так пізно виявилися та ще в такому місті, де не знайдеш хороших картин, щоб копіювати, а то б вона вже могла цим хоч трохи заробляти. Ліда й Іван дуже зайняті і навіть у неї рідко бувають. Коли б сила бажання мала вагу, то цей лист застав би Лесю здорову. «Обнимаю тебя, моя голубка, крепко. Любящая тебя Дядина.»
1 лютого Леся написала до Л. М. Драгоманової-Шишманової листа.
2 лютого брат Михайло питає в листі сестру Ольгу про Лесину курацію йодоформом та про те, що каже лікар Сапєжко, що робив впорскування йодоформу Лесі.
3 лютого Леся написала до Л. М. Драгоманової і А. М. Драгоманової листа.
23 лютого брат Михайло пише Лесі:
«Мій любий та милий Зеїску!» Він довго не писав, хоч і страх сором було не писати, бо не мав грошей, щоб оддати довг [кому?], а грошей, призначених на поїздку до Криму, не хотів тратити. Тепер посилає гроші, просить передати довг і перепрошення, що так запізнився. З душі камінь, з пера неписання скотилося і буде тепер multum et saepe писати. Тем до писання назбиралось багато. Одержав од батька з Колодяжного листа, писаного по приїзді з Києва. З того листа довідався «про твоє, зозулятко, здоров’я» та про те, як Сапєжко мало біди не наробив подвійною порцією впорскування, а тепер це надобре [?] вийшло, так що зовсім гаразд діло йде, Леся може спати на боці і нога не так болить і на Великдень збирається в Крим. Чому не за границю?
Хоча за границю, може, й небезпечно, на Чорне море теж, бо він думає, що буде війна з Туреччиною. Хотів би він, щоб Туреччину побили. Проводить аналогію між Польщею в середині XVIII ст. і Туреччиною тепер. Чи не написати б про це в журнал «Жизнь юга»? Питає, що це за журнал. Співробітники в ньому нібито хороші, а всі статті пахнуть одним пером, очевидно, співроб[ітники] грошей не беруть і пишуть, як мокре горить, і редактор звивається, як Боб Соєр у «Піквіку». Йому цей журнал посилають, не знає, звідки його знають, може, через «По морю и по суше». Питає, чи мати й Леся пишуть до журналу «Жизнь юга». Як взагалі їх уліти? Як київське Літературне т[оварист]во? Коли б хутчій заводили земство на нашому боці, то Київ угору пішов би. Щоб бути справжнім культурним центром, Києву бракує політехнікуму й земства, а то він якийсь однобокий. «Пиши, моя люба, про себе, як ти маєшся, проси маму й Лілю писати […] Мої справи добре йдуть, здоров’я, як не може буть, наука теж нічого, експерименти трохи підводять, ну, але на те вони експерименти, – все одно, що полювання, стріляєш, стріляєш, а часом нічого не влучиш. Ну, час кінчати! До зобачення, моє любе, дороге. Міцно тебе цілую.
Твій Міша»
23 лютого все ще тягнеться лікування Лесі йодоформом.
В кінці лютого, чи на самому початку березня скінчила життя самогубством, кинувшись під потяг, Лесина «товаришка і посестра» Галя Ковалевська-Деген.
6 березня Віктор Крохмаль пише (російською мовою) Лесі до Києва. Над ним провадять слідство, покищо вислали до Рогачова. Дуже хоче звідти вибратися, а слідство затягається. Просить Лесю довідатися, що то за додаткове «дознание», що затягає справу. Просить вибачити, що пише багато про себе. «Ваша ,неволя’, как ни тяжела и грустна, она по крайней мере хоть нравственной энергии не отняла у Вас: Вы если и не чувствуете себя теперь ,мечем и пламенем’, то все таки думаете об этом; ну, а я этакие горделивые мысли без остатку все порастерял: душу бы живу унести из этой передряги – и за то спасибо! А утерянное будем уже собирать потом.» Про «неволю» свою Леся писала йому давно, може, вже досі здорова?
Сергій (Френкель) писав йому, як чутку, що померла Галя Ковалевська. Невже це правда? Що робить дід (Микола Васильович Ковалевський)? Вітає матір Лесину, сестру Ольгу, Ковалевського, Крижанівську (Віру Григорівну), Тучапського (Павла Лукича). «Всей душой Ваш В. Крохмаль».
7 березня брат Михайло турбується, як видно з його листа до сестри Ольги, що не вдасться заховати од Лесі звістку про смерть Галі Ковалевської.
11 березня Максим Славінський пише з Петербургу Лесі: «Щирий Друже!» Його давніший лист, писаний у «пригніченому стані», був повний ліризму і мало мав фактичних звісток.
Записався помічником присяжного повіреного у Ізмайлова, зробив це про людське око для звання, бо звання літератора тут щось таке, що навіть у поліцейських участках не прописують. Це помічництво заробітку не дасть. Чекає друку в своїх малих редакціях, щоб постукатися до великих. Страху не має, але має неприємне почуття свідомості того, що він для них людина з улиці, а в літературі, як і у всякому іншому колі, не дуже охоче дають місце новому товаришеві.
Познайомився з деким з літературних діячів, є цікаві, є і смішні (наприклад, один поет, що пише чулі вірші і фарбує лисину чорною фарбою). З українців тутешніх мало кого бачив, бо не розшукував. Сьогодні у них вечірка пам’яті Шевченка, хотів піти, та не сила, бо білет коштує 5 крб. Була тут така історія: заарештована курсистка облилася керосином і запалилася. Студенти й курсистки назначили панахиду по ній в Казанському соборі на Невському. Зібралося 2-3 тисячі. Панахиди не стали служити, оточили сотнями городовиків, ескадроном конних жандармів і одвели в часть. Переписали і випустили, нікого не арештували й не вислали. В Петербурзі все робиться en grand – студентів забирають тисячі, і участки можуть умістити в собі тисячі.
Просить, щоб Леся й мати її, коли переписали свої драми, то щоб прислали їх йому, він їх прочитає (для власної цікавості й приємності) і однесе до цензури та буде обридати там, щоб скоріше цензурували. Так можна обминути київську цензуру і мати діло просто з центральним комітетом.
Щодо його перекладу «Раткліфа» Гайне et cetera, то просить, щоб Леся з матір’ю виправили, що треба, самі. А пропущені рядки він надішле, тільки треба йому написати, що саме пропущене при переписуванні, бо як передивлявся в Староконстантинові чорнетки, то було все.
Одержав од Лесиного брата Михайла листа і йому написав сьогодні. Михайло писав, що Лесі краще і Славінський зрадів на цю звістку. На Великдень, може, поїде до Михайла у Дерпт, це залежатиме од гонорару. «Дай Вам, Боже, всього доброго, щирий мій друже. М. Славінський. Ользі Петрівні [Лесиній матері] і Критикові [Лесиній сестрі Ользі] низенький поклон. Балакають дуже про війну; була звістка, що в Афінах зруйнували руське посольство, чи не доведеться мені весною Дарданели побачити?»
14 березня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
У квітні перед Великоднем сестра Ольга писала М. В. Кривинюкові (в тюрму в Києві на Лук’янівці, де він сидів тоді з 24 листопада 1896) між іншим: «…Леся увесь час [всю зиму] лежала, лежить і тепер ще, бо їй робитимуть ще двічі впорскування; встане лиш в кінці цього місяця і через який час поїде в Крим. Здоров’я її краще, а Сапєжко думає, що буде і зовсім добре.»
В першій половині квітня сестра Ольга написала М. В. Кривинюкові між іншим «…може, хоч Леся напише Вам щось приятного.»
Леся написала М. В. Кривинюкові листа.
13 квітня, на перший день Великодня сестра Ольга писала М. В. Кривинюкові між іншим: «…Лесі тепер теж, мабуть, невесело, бо якраз вчора їй зробили вприскування (це вже передостаннє), а їй завше бува після цього кілька день гірше, ніж; звичайне, через десять день їй зроблять останнє вприскування, а через який час вона поїде в Крим, бо так радить Сапєжко. З нею і всі наші почнуть роз’їжджатись: мама з нею, діти додому [в Колодяжне] […] Ви не помилились: Н[естор] Г[ригорович Гамбаров] таки справді оженився, тільки не на грузинці, а на греко-росіянці [. . . ] Вона була з ним в Києві, але ні з нами, ні з ким іншим не хотіла знайомитись, і я зовсім не знаю, що вона за людина. Він же має вид дуже важний, зовсім ,отец’ сімейства. Тепер вже його нема, поїхав зовсім на все літо додому.»
В середині квітня Леся написала М. В. Кривинюкові листа.
У квітні Леся написала до М. В. Кривинюка листа.
[На вільній сторінці лист Ольги Косач до М. В. Кривинюка].
В другій половині квітня Леся написала до М. В. Кривинюка листа.
23 квітня сестра Ольга в листі до М. В. Кривинюка між іншим пише: «…Леся хотіла Вам написать, але не знаю, чи зможе, бо їй в 3 годині зробили вприскування і їй, як завше, погано після цього. Через десять день вона встане і як вивчиться ходить, то поїде в Крим, але, мабуть, вона не швидко вивчиться, бо дуже вже довго лежить».
23 квітня Леся написала до М. В. Кривинюка листа.
В кінці квітня сестра Ольга написала М. В. Кривинюкові між іншим: «У всякім разі я Вас непремінно побачу, а коли слідство скінчиться до 15-го мая, то і Леся зобачить.»
В самому кінці квітня Леся почала вставати з постелі.
2 травня батько пише Лесі до Києва, що «сьогодні» їй вже можна встати і він бажає їй встати зовсім здоровою. Сповіщає, що тітка Єлена має бути літом у Криму, так само, як Леся, що в липні має приїхати Лідія Шишманова з чоловіком і сином до Києва, Гадячого, Колодяжного і до Лесі в Криму. А Шишманов поїде ще й на Волгу, де колись були болгари. Мати, Оксана і Дора з батьком у Колодяжному. Тітка Олександра їздила з своїм сином до Лесиного брата Михайла в Дерпт, скоро приїде в Колодяжне. Батько пише, що коли Лесі не вистачає тих грошей, що мати залишила, то щоб брала з тих, що він дав на подорож до Криму, а він потім поповнить.
3 травня в суботу Леся написала батькам листа.
3 травня М. В. Кривинюк все ще арештований, сидить у київській Лук’янівській тюрмі. Сестра Ольга має ходити туди до нього на побачення, назвавшись його нареченою.
На початку травня Леся написала до М. В. Кривинюка листа.
На початку травня Леся написала до М. В. Кривинюка листа [заховався не цілий, лише одірвана частина]
У травні Леся на конкурсі в Літ[ературно]-арт[истичному] т[оварист]ві одержала премію за оповідання «Голосні струни».
16 травня Лесина мати вернулась з Колодяжного до Києва і пише батькові, що Леся дуже слабка, худа, бліда, дуже томиться, часто лягає.
17 травня Леся з Києва написала своїй тітці Єлені Антонівні Косач, по чоловікові Тесленко-Приходько, листа.
21 травня Леся написала батькові листа.
21 травня батько пише Лесі. Думає, що мати поїхала до Гадячого, тому Дориного листа посилає Лесі. Дора гуляє, насилу зібралась написати, поправляється так, що треба платтячка розпускати. Оксана теж поправляється, хазяйнує, грає на роялі, привезеному з Любитова й поставленому на давньому місці, їздить верхи, бере солоні ванни, дуже стурбована за Миколу, і батько каже, щоб Миколу якомога заспокоювали, щоб не хвилювався од дрібниці (невдача на іспиті), – хоча й свинячої, – і не падав духом од першої життьової прикрості. Коли б сталося щось несподіване на Микосевій передержці, то щоб Леся телеграфувала, – батько приїде і постарається, щоб «безрукому котюзі» [інспекторові 4-ої київської гімназії, де вчився Микола, Пантелеєву] одрубали хвостика, бо він того вартий.
Тьотя Єля пише, що буде в Ковелі 23 травня, і пропонує, не заїздячи до Колодяжного, їхати далі до Києва, щоб везти Лесю до Криму. Але батько її затримає, поки буде од Лесі звістка, коли тьоті їхати і як Леся почувається. Як треба допомагати Лесі ходити, то й батько поїде, щоб тьоті не було понад силу. Щоб Леся зараз усе докладно написала і не стіснялася ні батьком, ні тьотею, бо слабому гріх женуватися. Чи готове Лесі плаття? Чи не треба чого привезти з Колодяжного? і т. д. Поздоровляє з премією за оповідання і додає: «рад успіху!» Коли приїде до Колодяжного «ретельна Ліля»? Батько каже, щоб вона не губила здоров’я. В Колодяжному гостює тьотя Саша, багато розказує про Ригу [де жила тітка Єлена] і Дорпат [де жив брат Михайло] і про тамошніх родичів, кланяється нам усім у Києві. Коли мама обіцяла вернутись з Гадячого? «На Бога, береги себя и побольше питайся. Бажаю Вам усім всього найкращого, а найбільше здоров’я! Твій П. Косач.
P.S. Може, треба прибавки денег? Чи іздержала що із запасних для поїздки?» Пересилає листа для мами. Мама повинна негайно на нього відповісти, бо на листа Івана Петровича [Драгоманова] треба відповісти скоро й рішуче, чи «купимо» його батьківський маєток за 15.000 крб. Затягання зіпсує справу.
В кінці травня приїхала до Києва тітка Єлена, щоб їхати з Лесею до Криму. Мають виїхати 3 червня. Приїхав брат Михайло з жінкою і тещею з Дерпту, поїдуть спочатку на хутір на Полтавщині, а потім до Лесі в Крим. Брат Микола здав іспити, але до Колодяжного ще не може їхати, бо мусить бути 29 травня на закладинах нового будинку своєї гімназії [IV-ої]. Сестра Ольга здала всі іспити за 7-у клясу гімназії, 3 червня одержить свідоцтво.
На початку червня Леся з тіткою Єленою поїхали з Києва до Криму.
11 чи 13 червня Леся з тіткою оселилися під Ялтою в Чукурларі.
В середині червня (?) Леся написала до М. В. Кривинюка листа.
20 червня з Чукурлару під Ялтою Леся написала матері листа.
30 червня Леся написала батькові листа.
В кінці червня чи на початку липня Леся в Чукурларі познайомилася з Сергієм Константиновичем Мержинським, що лікувався в Ялті од туберкульозу легенів. Жив він постійно в м. Мінську і працював у Контролі Лібаво-Роменської залізниці. Його в Чукурлар до Лесі направив познайомитися Павло Лукич Тучапський.
6 липня з Ялти (Чукурлар) Леся написала матері і сестрі Ользі листа.
9 липня тітка Єлена поїхала з Чукурлару, не дочекавшись брата Михайла.
19 липня до Лесі в Чукурлар приїхав брат Михайло з жінкою і тещею. Їхали Дніпром (брат хотів його ще раз побачити) до Катеринослава, залізницею до Севастополя, а далі морем.
21 липня з Чукурлару Леся написала матері листа.
5 серпня Леся написала Л. М. Драгомановій листа.
30 серпня Леся пише з Чукурлару сестрі Ользі.
31 серпня батько пише матері, що тільки що приїхав до Ковеля і довідався у Іорана, що одержалася Лесина «Блакитна троянда» з цензури, дозволена до вистави без жадних викреслень. «Леся может торжествовать. Завтра же напишу ей», пише з цього приводу батько. Од Лесі застав батько листа з втішними відомостями про здоров’я і розмовами про те, як побачитися з софійцями.
4 вересня Леся написала матері листа.
23 вересня з Чукурлару коло Ялти Леся написала матері листа.
26 вересня брат Михайло, пишучи матері, згадує про те, що Леся хотіла б поїхати в Болгарію, але батьки проти того. Брат боїться, що Леся з нудьги та самоти заслабне в Криму.
В самому кінці вересня чи на початку жовтня помер Микола Васильович Ковалевський, але Леся про це довідалася лише через який час.
1 жовтня з Чукурлару Леся написала матері листа.
23 жовтня Леся написала матері листа.
26 жовтня Леся написала матері листа.
2 листопада Леся написала з Ялти листа сестрі Ользі.
6 листопада з Ялти Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
7 листопада Леся написала А. М. Драгомановій листа.
8 листопада з Ялти Леся написала Л. М. Драгомановій-Шишмановій листа.
10 листопада з Ялти Леся написала матері листа.
12 листопада Леся написала сестрі Ользі, що послала на її ім’я вінок на могилу М. В. Ковалевського, купивши його на власні, зароблені, гроші. Просить покласти його на могилі. На вінку напис: «Нема його і мов людей не стало».
16 листопада в листі до сестри Ольги Леся пише між іншим таке.
На початку грудня приїхав до Косачів у Київ Світозар Драгоманов.
2 грудня з Ялти Леся написала матері листа.
7 грудня Леся написала до Івана Франка листа.
13 грудня Леся написала матері листа.
15 грудня Леся написала сестрі Ользі листа.
21 грудня з Ялти Леся написала Л. М. Драгомановій листа.
На Різдво до Лесі в Ялту приїхала мати.
Підстави
1. Рукопис Лазаревського ст. 280.
Листи
2. Лист брата Михайла сестрі Ользі. Новорічний. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
3. Лесин Ів. Франкові (Підписаний Н. С. Ж.) початок року. Архів Франка ч. 187. ст. 63 (Бібліотека Наукового товариства ім. Шевченка)
4. Лідії Шишманової Лесі. 4 січня. Архів Олени Пчілки
5. Лідії Шишманової Лесі. 8 січня. Архів Лесі Українки
6. Материн Л. М. Драгомановій. 18 січня. Рукопис Лазаревського ст. 265.
7. Батьків матері. 19 січня. Архів Олени Пчілки
8. Маргарити Комарової-Сидоренко Лесі. 20 січня. Архів Лесі Українки
9. Л. М. Драгоманової Лесі. 22 січня. Архів Лесі Українки
10. Материн братові Михайлові (недокінчений). Січень. Архів Олени Пчілки
11. Лесин Лідії Шишмановій. 1 лютого. Рукопис Лазаревського л. 98, ст. 264-265.
12. Брата Михайла сестрі Ользі. 2 лютого. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
13. Лесин Л. M. Драгомановій і Аріядні Драгомановій. 3 лютого. Рукопис Лазаревського л. 99, ст. 266-267.
14. Брата Михайла Лесі. 23 лютого. Архів Олени Пчілки
15. В. Крохмаля Лесі. 6 березня. Архів Олени Пчілки
16. Брата Михайла сестрі Ользі. 7 березня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
17. Максима Славінського Лесі. 11 березня. Архів Лесі Українки
18. Лесин Л. M. Драгомановій. 14 березня. Рукопис Лазаревського л. 100, ст. 268-269.
19. О. П. Косач-Кривинюк до М. В. Кривинюка (в київську тюрму на Лук’янівці, де він тоді сидів). Весна, квітень перед Великоднем. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
20. О. П. Косач-Кривинюк до М. В. Кривинюка. Перша полов, квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
21. Лесин до М. В. Кривинюка. Перша половина квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
22. О. П. Косач-Кривинюк до М. В. Кривинюка. 13 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
23. Лесин до М. В. Кривинюка. Середина квітня (з віршем). Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
24. Лесин до М. В. Кривинюка. Квітень. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
25. Лесин до М. В. Кривинюка. Друга полов, квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
26. О. П. Косач-Кривинюк до М. В. Кривинюка. 23 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
27. Лесин до М. В. Кривинюка. 23 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
28. О. П. Косач-Кривинюк до М. В. Кривинюка. Кінець квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
29. Батьків Лесі. 2 травня. Архів Олени Пчілки
30. Лесин батькові й матері. 3 травня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2148/788.
31. О. П. Косач-Кривинюк до М. В. Кривинюка. Початок травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
32. Лесин до М. В. Кривинюка. Початок травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
33. Лесин до М. В. Кривинюка (нецілий). Початок травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
34. Материн і батьків Лесі і Ользі. 3 травня. Архів Олени Пчілки
35. Сестри Оксани матері. 16 травня. Архів Олени Пчілки
36. Материн батькові. Середина травня. Архів Олени Пчілки
37. Лесин тітці Єлені. 17 травня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2316/956. [Цього листа надрукованим не бачили. М.Ж.].
38. Лесин батькові. 21 травня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2281/921.
39. Батьків Лесі. 21 травня. Архів Олени Пчілки
40. Материн батькові. Кінець травня. Архів Олени Пчілки
41. Батьків матері і Лесі. 30 травня. Архів Олени Пчілки
42. Материн батькові (без початку). Перед 3 червня. Архів Олени Пчілки
43. Лесин до М. В. Кривинюка. Середина червня чи липня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
44. Лесин матері. 20 червня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2168/808.
45. Лесин сестрі Ользі. 20 червня. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 10.
46. Тітки Єлени батькові. 30 червня. Архів Олени Пчілки
47. Лесин батькові. 30 червня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2282/922.
48. Тітки Єлени сестрі Оксані і тітчиному синові Юрієві. Липень. Архів Олени Пчілки
49. Брата Михайла батькові. З липня. Архів Олени Пчілки
50. Лесин матері й сестрі Ользі. 6 липня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2169/809.
51. Тітки Єлени матері. 6 липня. Архів Олени Пчілки
52. Тітки Олександри матері. 7 липня. Архів Олени Пчілки
53. Лесин матері. 21 липня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2170/810.
54. Брата Михайла матері. 21 липня. Архів Олени Пчілки
55. Лесин сестрі Ользі. Літо. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 11.
56. Сестри Ольги матері. Серпень. Архів Олени Пчілки
57. Лесин Л. M. Драгомановій. 5 серпня. Рукопис Лазаревського л. 101, ст. 270-271.
58. Лесин сестрі Ользі. 14 серпня. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 12.
59. Лесин сестрі Ользі. 30 серпня. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 13.
60. Батьків матері. 31 серпня. Архів Олени Пчілки
61. Лесин матері. 4 вересня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2171/811.
62. Лесин матері. 23 вересня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2172/812.
63. Брата Михайла матері. 26 вересня. Архів Олени Пчілки
64. Лесин матері. 1 жовтня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2173/813.
65. Лесин матері. 23 жовтня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2174/814.
66. Лесин матері. 26 жовтня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2175/815. Ч. Ш. 1923, ч. 6-7, ст. 188.
67. Тітки Єлени матері. Осінь. Архів Олени Пчілки
68. Лесин сестрі Ользі. 2 листопада. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 14.
69. Лесин Л. M. Драгомановій. 6 листопада. Рукопис Лазаревського л. 102, ст. 272-274.
70. Лесин Аріядні Драгомановій. 7 листопада. Рукопис Лазаревського л. 103, ст. 275-276.
71. Лесин Лідії Шишмановій. 8 листопада. Рукопис Лазаревського л. 104, ст. 277-278.
72. Лесин матері. 10 листопада. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2176/816.
73. Лесин сестрі Ользі. 12 листопада. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 15.
74. Лесин сестрі Ользі. 16 листопада. Архів Ольги Косач-Кривинюк. № 16.
75. Лесин матері. 2 грудня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2177/817.
76. Лесин Ів. Франкові. 7 грудня. Архів Франка ч. 187, ст. 209-211.
77. Лесин матері. 13 грудня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2178/818.
78. Лесин сестрі Ользі. 15 грудня.
79. Лесин Л. M. Драгомановій. 21 грудня. Рукопис Лазаревського л. 105, ст. 279-280.
80. Батьків матері. 31 грудня.
81. Брата Михайла сестрі Ользі. Новорічний. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
1897 Написано
Початок року Голосні струни. Опов.
19 січня До товариша (Чи згадали хоч раз ви про мене в тюрмі).
19 січня З пропащих років. II. (Обгортає мене туга).
Січень Переклад віршу Надсона (який саме?) [В січні 1897 року мати писала братові Михайлові, що Леся слаба, лежить, але готує переклад з Надсона, щоб хтось прочитав на вечорі в Літ.-арт. об-ві в 10-ти річчя Надсонової смерти. ОКК].
2 лютого Кров твоя рубін коштовний. Недрукований [Надрук. 1947. Ред.].
2 лютого Не дорікати слово я дала. Недрукований [Надрук. 1947. Ред.].
2 лютого Романс (Не дивися на місяць весною).
2 лютого Як дитиною бувало.
25 квітня Так прожила я цілу довгу зиму. Недрукований [Надрук. 1947. Ред.].
1897, Ялта Кримські відгуки. І. Імпровізація (В гаю далекім, в гущавині пишній).
1897, Ялта Кримські відгуки. II. Уривки з листа (До І. М. Стешенка) (Товаришу мій, не здивуйте з лінивого вірша).
5 листопада Кримські відгуки. III. Східня мелодія (Гори багрянцем кривавим спалахнули).
18 листопада Кримські відгуки. IV. Мрії (У дитячі любі роки).
15 грудня Кримські відгуки. V. Зимова ніч на чужині (Розваж мене, музо) [У чорновому автографі поезії «Зимова ніч на чужині» є дві дати – 15 і 29 грудня 1897 року (Ф. 2, № 670). Див. «Леся Українка. Поезії», т. І, Київ, 1961 (Бібліотека поета), стор. 500 [Ред.].].
1897 Надруковано
Не так тії вороги, як добрії люди. Полемічна стаття. «Житє і слово», т. III, кн. 3.
I. На вічну пам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи. II. Слово, чому ти не твердая криця… III. Fiat nox! «Житє і слово», т. VI, кн. 1.
І. Грішниця. II. О, знаю я, багато ще промчить… III. Хвилина розпачу. «Житє і слово», т. VI, кн. 5-6.