1898
Ольга Косач-Кривинюк
1 січня Леся в Ялті, з нею мати, що знайшла Лесі інше, краще, помешкання і перевела туди Лесю (Виноградна вул. Villa Iphigenia, y д-ра Дерижанова).
13 січня Леся написала матері листа.
21 січня Леся написала матері листа.
27 січня Леся написала матері листа.
5 лютого Леся написала матері листа.
В січні чи лютому Модест Левицький написав музику (сопрано, скрипка, рояль) на «Колискову» («Мі» з «Семи струн») Лесі Українки.
13 лютого у брата Михайла народилася дочка Євгенія.
21 лютого Леся написала матері листа.
28 лютого з вілли «Іфігенія» Леся написала матері листа.
15 березня брат Михайло пише сестрі Ользі, щоб вона скоріше їхала до Лесі в Ялту, бо з Лесею недобре діється: якісь нервові напади, чи то істерія, чи хорея. Питає, чи поставлять Лесину драму, що це Лесю потішило б і підбадьорило. Пишучи про своїх батьків, каже, що для батька ми – люди, а для матері все – діти. Що в батька глибоке почуття, але він дуже стриманий.
26 березня з Ялти Леся написала Л. М. Драгомановій листа.
27 березня Леся написала до А. М. Драгоманової листа.
27 березня пізно ввечорі приїхали до Лесі в Ялту сестри Ольга і Оксана.
В кінці березня, після приїзду до Лесі, сестра Ольга писала додому, що в Лесі сильно розбиті нерви.
2 квітня брат Михайло пише з Дорпату до Ялти Лесі, Ользі і Оксані:
Мої любі Зеїску, Ліля і Оксануль! З роковим днем Великоднем будьте здорові на стороні чужій, в країні бусурменській, в землі агарянській, над морем синім. Як то вам святкується та пробувається? Як то твоє, Зея, здоров’я миле, яка тобі пільга од ліків водяних? […] Як їхали і як доїхалося меншому посестрію? […] Я на Байдарах не був, але був на Георгії, це, кажуть, похоже одне на друге. То ж, на мою думку, мало єсть видовищ, як це, щоб захоплювало душу і врізувалось в пам’ять. Оце скоро 8 літ, як я був на Георгії, але й по цей час живо пам’ятаю усе чисто до дрібниць. Хороше, дуже хороше […]. Якщо за новими враженнями та балачкою знайдете час, то напишіть мені, як ся маєте, що робите і як себе почуваєте. А як доїхали, то непремінно напишіть, бо світ воно не близький, а сторона Halb-Asien, чи коли не Ganz-Asien. Ergo, пишіть. […]
Вибач, Зеїску, що не послав тобі оттиска з своєї статті, в «Научном обозрении» надрукованої, але я їх і сам не маю, як достану, то зараз же пришлю. A propos статей, чи читала ти Толстого про искусство. Я її сам не читав, але Шура читала і розказувала. Ото, Господи, наколотив він там гороху з капустою, просто, не приведи, Боже. Просто квінтесенція толстовської «десницы и шуйцы», мовляв Михайловський. Просто і злість, і досада бере, що оце другий великий писатель на те нещасне искусство нападає та й од своїх творів одрікається. Перший Гоголь, другий Толстой. Але хто його знає, я чогось у щирість повну Толстого не вірю. А чи не нагадує тобі уся історія з толстовським нападанням на культуру, науку і искусство байки Крилова про певне звіря «под дубом вековым, желудей накушавшись досыта». Га? Пане голово, що ви на те скажете?
Недавно прочитали ми книгу вельми цікаву, – називається «Дневник толстовца» певного Ильина, а єсть вона найлютіша критика Толстого, його моралі, а також покійника Ге. Надто достається Ге. Коли вона єсть в Ялті, ця книга, то конче прочитай і тому якомусь толстовцю дай прочитати. Межи іншим там єсть дуже трафний вираз, що, мовляв, Ге і Толстой, апостоли толстовства, попереводили [От, як знаєш, московські купці, як збирається банкрутувать, то «переводять» свої доми на жінку та на діти. М. К.] своє добро, маєтки і гроші на жінок і за їх спідницями проповідують проти особистої власності, кажуть нічого не мати, ні про що не дбати etc. etc.! Одно можу сказати, що пошесть «толстовства» сильно ослабла, а з часом зовсім зникне, я думаю. І все таки в конець конців видно, що він великий пан, знає тільки пустопорожню аристократію та робочого мужика, а інтелігентної роботящої маси, буржуазії та пролетаріату, професіональних робітників зовсім не знає і знать не хоче. А щодо розуміння суспільних стосунків, то устарівся він на яких 20 літ, коли не більше. Ну, та Бог з ним, краще про що інше. От, як матимете час та хоч малий вільний гріш, то зніміться усі утрьох та мені карточку пришліть, та й вам воно буде приємно таку мати.
4 квітня в страсну суботу сестри Ольга і Оксана пишуть батькам з Ялти од Лесі, куди вони приїхали на Великдень. Поздоровляють з святами. Пишуть, що вже розговлялись з Лесиними господарями-вірменами по вірменському звичаю в суботу ввечорі о 8 годині яйцями та пирогом з рибою. На кожній тарілці була приліплена свічечка (нагадувало шабас). По вечері господарі полягали спати, а вони втрьох у Лесі в хаті сидять. Леся з Оксаною писали писанки, що дуже всім сподобалися. Лесі остатні два дні краще, нервових лихорадок зовсім нема, але нога трохи почала боліти. Сестри зовсім не пускають Лесю з хати і примушують лежати «в гнізді» на канапі. Погода – день хмарно, дощ, холодно, – день пече, як літом. Рано лягають, рано встають. Питають, чи приїхала до Києва тьотя Саша, просять, щоб почекала на них, що вони приїдуть 15-го чи 16-го. Пишуть, що в Ялті розклеєно афіші величезні про те, що з 6 квітня трупа під дирекцією Найди буде грати в Ялті і що «во главе трупы знаменитейшая артистка Заньковецкая». Починають грати з «Наталки Полтавки». Руденко і тут тримає в секреті, що то він Найда. Він їм (Лесі з сестрами) запропонував користатися його директорською ложею. Леся писатиме додому завтра, тепер вона кінчає переробляти своє сіре плаття. Одержали листа од Балевича, він Оксану випроводжав, а сам так і не поїхав до Ялти. Ольга вітає всіх знайомих, особливо Балевича за його добрі бажання, і додає: «Дуже мені його шкода». Оксана цікавиться, що роблять Микось, Зоря і Дора.
7 квітня Леся написала батькові листа.
В першій половині квітня сестра Ольга пише з Ялти матері до Києва між іншим таке: Панич з Мінську, знайомий Лесин (С. К. Мержинський) писав Лесі, що ходив у трупу Кропивницького і актриса Войцехівська сказала, що Вороного у них уже нема і п’єс (Лесину «Блакитну троянду» і материну «Світову річ») він нікому з трупи не давав. Обіцяла довідатися, де Вороний, і сказати Мержинському, а той напише Лесі. Ольга з Оксаною були в Чукурларі і бачили той дім, де жила Леся літом 1897 р. «Сьогодні» приїхала до Ялти Маня (Старицька) з Балевичем до Найдиної трупи. Леся не хоче давати цій трупі своєї п’єси, бо це шушваль: Науменко – найперший актор.
19 квітня Леся написала матері листа.
22 квітня Леся написала братові Миколі і сестрі Ізідорі листа.
3 травня Леся ще в Ялті. Лікує гідропатією нерви. Літом має бути в Гадячому.
Сестра Ольга складає іспити, кінчає 8-й клас гімназії. Літом має вчити Зорю Драгоманова, щоб він у серпні вступав до гімназії.
22 травня з Ялти Леся написала батькові листа.
29 травня брат Михайло, пишучи матері з Дерпту, згадує, що Леся в Ялті, літом має бути в Гадячому. Питає, коли мати рушить з Колодяжного до Гадячого. Він хоче побувати в Звягелі [Новоград-Волинському], сфотографувати там доми Окружка [в якому народилася Леся] і Завадських [де Леся жила кілька років], стародавню Троїцьку церкву [старої української будови, з «опасанням», стояла на високому березі над Случем], спуск до Случа, Смолку [?], старий Звягель [все то пам’ятне й любе йому й Лесі з дитинства]. Згадує, що сестра Ольга має їхати по Лесю до Одеси.
2 червня сестра Ольга пише з Києва до Колодяжного батькам, що 4 червня вона виїде до Одеси, щоб допомогти Лесі їхати з Одеси до Гадячого. Леся мала виїхати з Ялти до Одеси 29 травня.
5 червня з Одеси Леся написала батькові листа.
9 червня сестра Ольга пише з Одеси до Колодяжного, що застала Лесю в Одесі у Комарових у трохи кращому стані, ніж бачила в першу половину квітня в Ялті. Гідропатії Леся не могла витримувати. Виїдуть з Одеси до Гадячого 10 червня. В Гадячому Леся буде купатися.
10 червня Леся з сестрою Ольгою виїхали з Одеси і спинилися на 2-3 дні в Єлисаветграді у Миколи Васильовича Левицького. Він їх возив кіньми з Єлисаветграду до села Аджамки подивитися на сільськогосподарську артіль, що там склалася.
18 червня з Гадячого Леся написала Л. М. Драгомановій листа.
1 липня Леся була на хуторі Ковалівщина під Гадячим.
2 липня з Гадячого Леся написала Михайлові Павликові листа.
8 липня, поїхавши з Гадячого до Зеленого Гаю, сфотографувалися там на лугу коло річки під копицею сіна: Леся, її мати, сестри Ольга і Ізідора, дядько Олександер Петрович Драгоманов і приятель Сергій Константинович Мержинський. Леся вважала, як писала В. Г. Крижанівській в листі з 28 травня 1901 з Кімполунгу, що це найкраща фотографія С. К. Мержинського.
16 липня Леся пише з Гадячого сестрі Ользі до Колодяжного, куди та поїхала. Леся живе в самому Гадячому в Драгоманівській садибі на Драгоманівській вуличці. Леся згадує, що з С. К. Мержинським, який гостює в неї, ходили на хутір Зелений Гай (колишня Голубівщина), що Лесина мати купила нижче Гадячого над Пслом і будувала тоді там будинок, щоб жити.
20 липня Леся написала до М. Павлика листа.
28 липня Леся, її батько, мати, брат Михайло, тітка Єлена з чоловіком у Гадячому. Сестра Ольга в Колодяжному, готує Зорю Драгоманова до іспитів у гімназію.
В липневій книзі «Літературно-наукового вісника» надрукована стаття Івана Франка «».
В днях 8-12 серпня Леся пише сестрі Ользі з Гадячого до Колодяжного. Оповідає, що з братом Михайлом і з Фотієм Степановичем Красицьким їздили 9 серпня в село Броварки (вище Гадячого над Пслом) дивитися на могили-кургани стародавні (там вони фотографувалися і є це фото).
10 серпня їздили в Цятчин хутір (з того хутора була Лесина бабуня Єлизавета Іванівна Цяцька-Драгоманова) і, вертаючись, заїздили в Ковалівщину (хутір М. В. Ковалевського), де в нього залишилась сама садиба, а землю він оддав селянам.
Десь 17 серпня Леся думає їхати до Києва.
5 вересня Леся в Києві (Назарівська вул. ч. 21, лівий вхід з вулиці) з матір’ю, братом Миколою, сестрою Оксаною, Зорею Драгомановим, що складає іспити до гімназії. В Колодяжному батько і сестри Ольга та Ізідора. Сестра Ольга готується до іспиту з латини.
7 вересня Леся сповіщає сестру Ольгу про Зорині іспити і вступ до гімназії.
7 вересня Леся написала Л. М. Драгомановій листа.
15 вересня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
По одержанні Лесиного листа з 15 вересня Л. М. Драгоманова написала Лесі:
Дорогая моя Лесичка, только что получила твое письмо и сажусь отвечать тебе сейчас, хотя, быть может, было бы лучше переждать, чтобы улеглась та нервная дрожь, которая едва позволяет мне держать перо. Но с другой стороны хочется яснее передать тебе, что тебя и Лилю, а также Папу, я считаю за единственных людей, которые меня нравственно поддерживают и без которых я бы уже давно пропала и ты можешь представить себе, как я ценю Ваше отношение ко мне. Поэтому я очень огорчена тем, если ты нашла письмо Лиды к Лиле обидным и несправедливым, что весьма возможно (я не читала и не знала даже, что Лида писала Лиле). Будьте уж добры, простите Лиде, ты ведь знаешь, как она бывает нервна и под час даже невменяема; она повидимому написала под впечатлением той муки и страдания, в которых она видела меня в продолжении 2-х месяцев после письма Папы, в котором он написал мне: «что он все-таки смотрит на Зорю, как на ребенка, который может исправиться, хотя Оля и поставила на нем крестик».
Зная, что твой добрый Папа оптимист, я обратила очень большое внимание на сообщенное им мнение Мамы, и верь мне, что я не знаю, как прожила это время, и сил моих на страдания уже не хватает. Ведь ты подумай, что, при этом мнении Мамы, он должен оставаться у вас и Бог весть, когда я смогу, как ни страстно мое желание, иметь его при себе. Какой он там ни есть, он наше дитя, и хочется видеть и следить за ним. Я собственно хорошенько не знаю, какие такие в нем недостатки, чтоб ставить на нем крест. Я имела Сашу при себе в возрасте Зори, были в нем недостатки, которые нужно было исправить, но мне ни на одну секунду не приходило в голову ставить на нем крест и, слава Богу, из него вышел человек.
Я скажу откровенно тебе, Лесичка, что я совсем не понимаю твоей Мамы: вся наша жизнь прожита так, что у меня выработалось точное понятие, что жить стоит только для того, чтобы хоть когда-никогда смочь облегчить страдания, поднять страждущего, нравственно поддержать его. А Мама удовлетворяется тем, что, делая действительно доброе дело, приютив Зорю, составила понятие, что во всем, что с ним случается, виновата я (об этом она писала мне весьма пространные письма), и когда случилась маленькая радость, как прием Зори, она не написала мне даже «поздравляю», несмотря на то, что это же результат доброго дела ее и Лили. Ведь она же не пишет мне, не ответила на мое письмо в Гадяч. Конечно, у меня нет никакого дела и мне можно писать письма, у нее дети, постройки, но право же два добрых слова не берут много времени.
Ну, вот меня все это мучит (я писала ей об этом, но напрасно). Лида видит, на что я стала похожа, и написала Лиле, я уверена, очень неумело. Прошу тебя ради меня, извинить ее и попросить о том же Лилю. Мне нет надобности говорить, что я знаю, что вы любите меня, понимаете, и я отвечаю вам нежной и благодарной привязанностью. Это мне слишком дорого, я изверилась в людях, но, не в похвалу скажу себе, сохранила способность понимать и сочувствовать страданиям не только близких людей, но и врагов. Мама врагам не прощает и на меня смотрит, как на врага (собственно не зная меня). Таково мое мнение Буду ждать, чем кончится с Зорей. Нелегко!
22 вересня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
27 вересня сестра Ольга приїхала до Києва складати іспит з латинської мови, потрібний для вступу до Медичного інституту. Леся не вспіла ще розпитатися в неї про Колодяжне, про що пише сестрі Ізідорі до Колодяжного.
3 жовтня сестра Ольга вже повернулася до Колодяжного, де вона з батьком і сестрою Ізідорою. Леся з рештою родини і Зорею Драгомановим у Києві.
4 жовтня Леся написала до Михайла Павлика листа.
5 жовтня мати Лесина в Гадячому, звідти пише Лесі.
9 жовтня Леся написала Іванові Франкові листа.
В жовтні Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
1 листопада сестра Ольга питає в листі до М. В. Кривинюка, що був тоді на засланні в Астрахані, чи писала йому Леся про її поворот до Колодяжного.
14 листопада Леся написала до Михайла Павлика листа.
18 листопада Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
В кінці листопада святкували століття української літератури [Виголошено Лесин вірш: «На 100-ліття української літератури». ОКК].
30 листопада Леся написала до Михайла Павлика листа.
6 грудня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
11 грудня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
11 грудня Леся написала до А. М. Драгоманової листа.
17 грудня Леся написала до Михайла Павлика листа.
23 грудня Леся написала до Л. М. Драгоманової листа.
26 грудня брат Михайло питає в листі з Дерпту, коли Леся з матір’ю їдуть до Берліну.
На Різдво вся Лесина родина, крім брата Михайла і сестри Ольги, в Києві. Сестра Ольга з сином тітки Олександри, Антоном Шимановським, були в Дерпті в брата Михайла, хрестили його дочку Євгенію. До Дерпту приїздили з Риги тітка Єлена з чоловіком.
Підстави
1. Рукопис Лазаревського ст.ст. 281-299.
2. Драй-Хмара. Леся Українка, ст. 37.
Листи
3. Лесин сестрі Ользі. 1 січня. № 17 Архів Ольги Косач-Кривинюк.
4. Лесин матері. 13 січня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).
5. Лесин матері. 21 січня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).
6. Лесин матері. 27 січня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).
7. Лесин матері. 5 лютого. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).
8. Батьків матері. 19 січня. Архів Олени Пчілки
9. Модеста Пилиповича Левицького до Лесиної матері. Лютий [?].
10. Тітки Єлени матері. 9 лютого. Архів Олени Пчілки
11. Лесин сестрі Ользі. 16 лютого. № 19 Архів Ольги Косач-Кривинюк.
12. Брата Михайла матері. 19 лютого. Архів Олени Пчілки
13. Лесин матері. 21 лютого. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).
14. Лесин матері. 28 лютого. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).
15. Брата Михайла сестрі Ользі. 15 березня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
16. Лесин Л. M. Драгомановій. 26 березня. Рукопис Лазаревського л. 106.
17. Лесин А. М. Драгомановій. 27 березня. Рукопис Лазаревського л. 107.
18. Сестри Ольги батькам. Кінець березня. Архів Олени Пчілки
19. Сестри Ізідори тітці Єлені. Перша полов, квітня. Архів Олени Пчілки
20. Брата Михайла матері. 2 квітня. Архів Олени Пчілки
21. Брата Михайла Лесі і сестрам Ользі і Оксані. 2 квітня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
22. Сестри Ольги батькам. 4 квітня субота. Архів Олени Пчілки
23. Сестри Оксани матері. 4 квітня, Страсна Субота. Архів Олени Пчілки
24. Лесин батькові. 7 квітня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2283 (923).
25. Сестри Ольги матері. Перша полов, квітня. Архів Олени Пчілки
26. Лесин (без початку) матері. Квітень. Архів Олени Пчілки
27. Лесин сестрі Ользі. 22 квітня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 20.
28. Лесин братові Миколі і сестрі Ізідорі. 22 квітня. Архів Олени Пчілки
29. Сестри Ольги батькові. 3 травня. Архів Олени Пчілки
30. Брата Михайла сестрі Ользі. 11 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
31. Лесин батькові. 22 травня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2284 (924).
32. Тітки Єлени (укр. мовою) сестрі Ользі. Травень. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
33. Брата Михайла матері. 29 травня. Архів Олени Пчілки
34. Сестри Ольги батькам. 2 червня. Архів Олени Пчілки
35. Лесин батькові. 5 червня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві. 2285 (925).
36. Сестри Ольги батькові. 9 червня. Архів Олени Пчілки
37. Л. М. Драгоманової матері. 12 червня. Архів Олени Пчілки
38. Лесин Л. M. Драгомановій. 18 червня. Рукопис Лазаревського л. 108.
39. Лесин Мих. Павликові. 2 липня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).
40. Сестри Оксани матері. 9 липня. Архів Олени Пчілки
41. Батьків братові Михайлові. 10 липня. Архів Олени Пчілки
42. Батьків матері. 15 липня. Архів Олени Пчілки
43. Лесин сестрі Ользі. 16 липня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 21.
44. Л. М. Драгоманової матері. 17 липня. Архів Олени Пчілки
45. Лесин Мих. Павликові. 20 липня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).
46. Сестри Ольги матері й іншим. 28 липня. Архів Олени Пчілки
47. Лесин сестрі Ользі. 8-12 серпня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 22.
48. Сестри Ольги Лесі й іншим. 17 серпня. Архів Олени Пчілки
49. Сестри Ольги матері. 5 вересня. Архів Олени Пчілки
50. Лесин сестрі Ользі. 7 вересня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 23.
51. Лесин Л. M. Драгомановій. 7 вересня. Рук Лаз. л. 109.
52. Брата Михайла матері. 14 вересня. Архів Олени Пчілки
53. Лесин Л. M. Драгомановій. 15 вересня. Рукопис Лазаревського л. 110.
54. Л. М. Драгоманової Лесі. По одерж. Лесиного листа з 15 вересня. Рукопис Лазаревського л. 111.
55. Лесин Л. M. Драгомановій. 22 вересня. Рукопис Лазаревського л. 112.
56. М. В. Кривинюка сестрі Ользі. 26 вересня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
57. Брата Миколи і Лесин сестрі Ізідорі. 27 вересня. Архів Олени Пчілки
58. Материн сестрі Ізідорі. 1. жовтня. Архів Олени Пчілки
59. Сестри Ольги Лесі й іншим. 3 жовтня. Архів Олени Пчілки
60. Лесин Мих. Павликові. 4 жовтня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).
61. Материн Лесі. 5 жовтня. Архів Лесі Українки
62. Лесин Ів. Франкові. 9 жовтня. Архів Франка у бібліотеці Товариства ім.Шевченка у Львові
63. Лесин сестрі Ользі. 29 жовтня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
64. Лесин Л. M. Драгомановій. Жовтень. Рукопис Лазаревського л. 113. [Такого листа в друці не було. М.Ж.]
65. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 1 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.
66. Лесин Мих. Павликові. 14 листопада. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові (копія).
67. Брата Михайла матері. 17 листопада. Архів Олени Пчілки
68. Лесин Л. M. Драгомановій. 18 листопада. Рукопис Лазаревського л. 114.
69. Сестри Ізідори матері. 18 листопада. Архів Олени Пчілки
70. Лесин Мих. Павликові. 30 листопада.
71. Лесин Л. M. Драгомановій. 6 грудня. Рукопис Лазаревського л. 115.
72. Лесин Л. M. Драгомановій. 11 грудня. Рукопис Лазаревського л. 116.
73. Лесин А. М. Драгомановій. 11 грудня. Рукопис Лазаревського л. 117.
74. Брата Михайла матері й Лесі. 16 грудня. Архів Олени Пчілки
75. Лесин Мих. Павликові. 17 грудня.
76. Лесин Л. M. Драгомановій. 23 грудня. Рукопис Лазаревського л. 118.
77. Брата Михайла матері. 26 грудня. Архів Олени Пчілки
78. А. М. Драгоманової сестрі Ользі. 26 грудня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.
79. Брата Михайла батькам. 1 січня 1899. Архів Олени Пчілки
1898 Написано
15 січня. Ялта Іфігенія в Тавриді (Драм. сцена). [В листі до матері 21 січня 1898 Леся пише: «Іфігенію, бачиш, посилаю, вона вже днів три, як написана, та я все не могла зібратись переписати.» ОКК]
Ялта Весна зимова (Тихо і тепло, так, наче і справді весна).
14 липня Порвалася нескінчена розмова. [Неправильно надруковано 14 серпня, бо в листі до М. Павлика з 20 липня 1898 Леся посилає ці вірші з датою 14 липня. ОКК]
Серпень Переклад російською мовою «Блакитної троянди».
9 вересня У пустині (Сказав Господь: «Мені належить помста!»).
12 жовтня Зоря поезії (Імпровізація) (Через тумани лихі).
25 жовтня Забута тінь (Суворий Дант).
Середина листопада Оповідання [?]. [«Над морем», прочитане в Київському літ.-арт. т-ві 19 листопада 1898 р. Ред.]
Друга половина листопада На столітній ювілей української літератури (У кожного люду, у кожній країні).
1898 Прокляття Рахілі (З’явилося новее світло в світлі).
1898 У пущі. [Невідомо напевне: почато 1897 чи 1898, скінчено 1909 чи 1908. ОКК [На підставі автографів установлено, що Леся Українка почала писати «У пущі» в 1897 р. і закінчила в 1909 р. Ред.]]
1898 Надруковано
Товаришці на спомин. «Привіт д-ру І. Франкові в 25-літній ювілей літературної його діяльности». Збірник. Львів. 1898, стор. 1-3.
Поет під час облоги. Там же, стор. 190-193.
Східня мелодія. «ЛНВ», т. І, кн. 2, стор. 140-141.
Мрії. «ЛНВ», т. І, кн. 2, стор. 141-142.
Зимова ніч на чужині; Жидівська мелодія («Ти не мій, розлучив нас») «ЛНВ», т. 2. кн. 5, стор. 143-147.
Порвалася нескінчена розмова… «ЛНВ», т. 4, кн. 10, стор. 50-51.