1903

Ольга Косач-Кривинюк

В цьому році Леся дуже багато переживала. «Цей рік для мене критичний (пише вона в листі до М. Павлика), я знов стою на роздоріжжі, як у дні моєї молодости, багато приходиться рішати, міркувати і владновувати єдино своєю думкою і силою, часто не тільки без жадної помочі, але ще й при чималій опозиції з боку тих, що, здавалось би, не повинні бути в опозиції. Багато тут і зайвої боротьби і марнування сил і втоми думки». Однак Леся дуже піклувалася справою видання творів Драгоманова і жалувала, що видання натрапило на різні труднощі.

1 січня сестра Ольга, пишучи М. В. Кривинюкові, жалує, що послала Лесі листа, написаного в такому настрої, що не слід було писати Лесі, вважаючи на її нервовий стан.

8 січня Леся в Сан-Ремо. Турбується літературною спадщиною Драгоманова. Збирає для М. Павлика (що лагодив до друку твори Драгоманова) італійські статті свого дядька. Мала теж старатися про фольклорні матеріали Драгоманова, друковані за кордоном. М. Павлик журився, що пофальшують спадщину Драгоманова, бо він сам не вспіє її всю видати. Леся потішала його, що «все минеться, одна правда зостанеться […] По дядькові лишилось стільки писаної і друкованої правди, що її ніякі професорські помилки не затруть».

9 січня в Одесі дозволено надрукувати оголошення (російською мовою) про те, що друкується і незабаром вийде «Альманах на украинском языке ,З-над хмар и з Долын’ под редакцией Мыколы Вороного». В тому альманасі мали бути надруковані Лесині «Ритми» і «Єврейські мелодії». Крім Лесиних, в тому альманасі мали бути твори: Франка, Старицького, Левицького (Нечуя), Кобилянської, Грінченка, Кобринської, Самійленка, Кримського, Коцюбинського, Маковея, Старицької Людмили, Грабовського, Хоткевича, Чернявського, Щурата, Мандичевського, Липи, Кибальчич, Крушельницького, Колцуняка, Карманського, Кравченка, Романової, Слободівни, Таїсича, Лопатинського, Корчинського, Вороного.

10 січня Леся написала сестрі Ользі.

11 січня з Сан-Ремо Леся написала Кобилянській листа.

14 січня сестра Ольга в листі до М. В. Кривинюка скаржиться, що з дому не пишуть і Леся теж не пише.

14 січня Леся написала до М. В. Кривинюка листа.

14 січня Леся пише матері, що одержала од неї бандероль з своїми (Лесиними) книжечками (?) і статтею Людмили Старицької-Черняхівської про Лесю, Стешенка і (пропуск в рукописі. ОКК). Леся пише матері багато про статтю Єфремова «В поисках новой красоты», що друкувалась в «Киевской старине», 1902, числа X, XI, XII. Єфремова критика, особливо творів Кобилянської, дуже Лесю обурює і хвилює.

16 січня Леся написала матері листа.

16 січня Леся написала сестрі Ользі.

18 січня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка м. і., що вона отримала од Лесі листівку, і Леся пише, що у неї з нервами щось не зовсім добре… Дуже се мене непокоїть», пише сестра Ольга.

22 січня в листі до матері Леся згадує про свою статтю про Конопніцьку, послану до «Мира божьего».

25 січня Леся писала сестрі Ользі.

3 лютого Леся написала М. В. Кривинюкові листа.

9 лютого брат Михайло пише з Харкова матері до Києва. Дякує за листа і листівку з фото Кубеліка. Пише, що Хоткевич написав одповідь Єфремову надзвичайно гостру і з гумором. Михайлові найбільше в ній подобається паралель між Єфремовим і Сумароковим і пародія на єфремівську критику, критика Шевченкових дум à la Єфремов, «ловка пародія». Лише шкода, що багато лайки і не тільки на адресу Єфремова, а й на «Київську старину», і є образливі натяки, які може взяти на свій рахунок Житецький. Це недобре і Михайло радить Хоткевичу ці місця викинути. «Сьогодні» думає Михайло написати свій протест проти таких критичних способів, яких уживає Єфремов. Сподівається помістити в «Русской мысли». Коли буде надрукована мамина замітка, то просить прислати, або написати, де вона надрукована. Питає, чи скінчили переписувати Лесині «Відгуки». Коли вони матері вже непотрібні, то просить прислати, бо в Харкові дуже цікавляться Лесиними творами.

Знайшлася одна пані, що взялася перекладати Лесині вірші. Прислала Михайлові три переклади на зразок. Нічого собі, але все таки не те, що первотвір. Це доля всіх перекладів. Спасибі, що хоч нема таких перлів, якими пересипано всі російські переклади з Шевченка. Михайло певний, що як вийдуть у Росії Лесині твори, то вони поставлять її літературну славу на ту височінь, якої вона варта. В кожнім разі росіяни не мають тепер поета з більшим ліричним таланом щодо сили і щирості тону і експресії виразу вірша. Скоро після повернення з Києва, Михайло дістав од Лесі листа. Вона пише, що мається добре, але нерви не слухаються. Михайло думає, що її розстроїла історія з Єфремовим і писання відповіді йому. Михайло думає, що треба Лесю не допускати до полеміки, треба на себе перейняти цю справу, а то проклята Конисовщина і за границею буде Лесі здоров’я нищити, як нищила в Києві.

Питає, чи помістить «Київська старина» Лесине спростування. Дуже б він хотів це знати.

Одержав листа од Неона Галімського, «одного з компанії Вербицького [з] славної Тарасівської вулиці золотих часів ,Голоти’. Він тепер заряджує статистикою земською в Полтаві. Писав я туди один запит про статистику пожарів і от дістається одповідь з признанням до старої знайомості і ліричними спогадами. Дуже приємно було прочитати цього листа. І згадав я при цьому другу зустріч, з Синявським [Антоном Степановичем], який контраст! Вельми радий, що Неон зостався таки Неоном, а не обернувся у ‘положительного’ чоловіка, що боїться згадати, як він ходив у кватирю не через двері, а навпростець вікном.»

18 лютого Леся написала М. В. Кривинюкові листа.

18 лютого тітка Єлена пише М. В. Кривинюкові (по-укр[аїнськи]) м. і., що в Сан-Ремо «сьогодні» так чудово, так гарно, що не хочеться навіть години втеряти і сидіти в хаті.

27 лютого Леся написала до О. Кобилянської.

4 березня Леся написала до М. В. Кривинюка.

6 березня Леся пише Маргариті Комаровій-Сидоренко.

В цьому самому листі Леся згадує, що написала дві статті для заграничних журналів.

13 березня сестра Оксана писала з Сан-Ремо додому.

14 березня Максим Славінський пише з Петербургу Лесиній матері м. і., що ходив «учора» до «Мира божьего» і розпитував про Лесину статтю (певне про Конопніцьку). Стаття не друкуватиметься і давно одіслана з листом од редакції про причини цього. Відповідь на статтю Єфремова, на його погляд, не має цікавості для російського журналу, бо Єфремова ніхто не знає і це домашні українські справи. Замість того треба дати рядок начерків з української літератури і він думає це зробити, почавши з статті «Новейшие течения в малорусской литературе». Хоче написати критичний начерк «Леся Украинка», просить прислати Лесині вірші, бо в нього забрали «синьомундирні» [жандарми].

14 березня Леся написала листа до Кобилянської.

14 березня Леся в листі до М. Павлика просить повідомити, чи могла б вона мати заробіток, якби переїхала до Львова, що і хотіла б зробити і не зважається, бо ще дуже хвора і залежна матеріально. Питає, чи могла б заробляти своїм знанням мов.

15 березня Леся писала сестрі Ользі.

16 березня відбувся в Тифлісі Шевченківський вечір. Програму того вечора К. Квітка послав Лесі до Сан-Ремо 21 березня 1903.

16 березня в листі до матері з Сан-Ремо Леся згадує, що посилає матері рукописи «Полон вавилонський» і «Ніобея», що мала клопіт з передмовою і примітками до збірника «На крилах пісень». Пише, що її запрошує до себе Кобилянська і вона хоче заїхати до неї, вертаючись додому.

21 березня Грабовський писав зі Львова М. В. Кривинюкові до Праги, що при трусі у Гриця Гарматія жадних листів Л[есі] У[країнки] не взяли.

26 березня Леся написала до М. В. Кривинюка листа.

27 березня Леся написала до пані Панькевичевої у Львові.

27 березня Леся написала до Кобилянської листа.

28 березня Леся писала М. Павликові, що їй прикра умова, що, переїхавши до Львова, вона мала б «скинутись усякої політики». Не дозволяють їй того зробити не тільки переконання, але й темперамент її, а ще не дозволяє і дядьків заповіт. Дядько не раз казав, що він хотів би, щоб Леся через кілька років «стала жити десь на вільнішій землі», з тим, щоб власне до кінця набратись, а не скинутись політики, з тим, щоб по змозі своїй провадити далі те, чого вона вчилась у нього і чого мала навчитись за життя за ті «скілька років», прожитих на Україні, а не з тим, щоб стати тільки консерваторкою паперів, хоч і дуже цінних, та все таки, не її працею писаних. «Дядько хотів, щоб і моя праця і моя думка росли і жили, щоб я ні літератури, ні політики не скидалась, щоб я шукала свого шляху, була б не епігоном його, а духовною дитиною».

Весною Леся писала з Сан-Ремо до Галини Комарової.

4 квітня Леся написала до М. Павлика листа. [Див. Фуртак-Деркач Леся Українка. Листування з Павликом. «Нові шляхи», Львів, 1930, с. 234-235. ОКК]

12 квітня в Петербурзі заарештували Лесину сестру Ольгу. Скоро після того вона написала батькові з тюрми російською мовою, що заарештували її через непорозуміння, і вона певна, що скоро, як непорозуміння з’ясується, то її звільнять. Хотіла навіть не писати про свій арешт, щоб такою дрібницею не турбувати, але боялася, що її мовчання ще більше турбуватиме. Пише, що здорова, почувається добре. Читає медичні книжки до іспитів, що почнуться 28 квітня, і вишиває для розмаїтості. Просить писати їй.

16 квітня Аріядна Драгоманова писала М. В. Кривинюкові м. і.: «І од Лесі мала я теж звістки, вона щось себе не дуже добре почуває, це мене дуже безпокоїть».

19 квітня Волховський («Волох») пише Лесі, починаючи листа українською мовою: «Високоповажана добродійко і люба землячко! І ‘довгий’ лист, і початок перекладу я одібрав і велике, превелике спасибі за все.» Далі про взаємовідносини українських організацій з соціалістами-революціонерами і Аграрною лігою.

М. і. пише так: «Моє становисько в соціалістичній та революційній справі таке ж, як і Ваше. Окрім Аграрної ліги, котра не єсть партія, а тільки організація задля фахового завдання, я не належу формально ні до якого гурту». І таке: «Можу сказати Вам запевне, що й ліга (Аграрна) й партія с[оціялістів]-р[еволюціонері]в прихильні до федерального зв’язку з українцями, як і з іншими народностями, треба тільки викінчити практичні форми того зв’язку, і мені здавалось, що сю працю ми з Вами, яко «міжпартійні Wilde, та й обидва ж українці, змогли б найліпше – коли не викінчити, то хоч допомогти викінченню.»

23 квітня продовжує Волховський листа вже російською мовою, бо хоч він і українець, але писати по-українському йому тяжко поки що, може це зміниться, бо взявся вивчати українську літературу. М. і. пише так:

«Первый опыт нашего украинского издательства, при Вашей литературной помощи, будет выполнен согласно Вашему плану. Ваш перевод моей сказки уже одобрен редакционной комиссией Лиги и будет издан, как ее издание, с обозначением, конечно, псевдонима переводчика. Но хорошо было бы, если бы со временем оказалась возможною более тесная совместная деятельность на федеративных началах».

25 квітня сестра Оксана пише до М. В. Кривинюка з Сан-Ремо, що вони з Лесею виїдуть звідти 2 травня і конче заїдуть до нього до Праги; що Леся буде літом у Зеленому Гаї, то, певне, і вона і сестра Ольга і М. В. Кривинюк будуть там.

В кінці квітня Лесина мати пише М. В. Кривинюкові про арешт сестри Ольги.

27 квітня Леся написала батькові листа.

29 квітня Аріядна Драгоманова пише М. В. Кривинюкові, що од Оксани одержали звістку, що вона з Лесею виїздять за тиждень з Сан-Ремо.

30 квітня Леся написала М. В. Кривинюкові листа.

2 травня сестра Ольга написала (російською мовою) батькові з тюрми, що одержала батькового листа з 23 квітня. 21 квітня і «сьогодні» були допити. Обвинувачують у такому, що й не снилося їй ніколи. Разом з нею взято багато людей, буде довга канітель, поки розберуть, хто винен, хто ні, а доти не звільнять і невинних. Вона «сьогодні» подала прохання про скоріший розбір діла, бо втеряє іспити і цілий шкільний рік. Сьогодні бачилася з Дімою (Дмитром Варламовичем Міяковським, що назвався нареченим сестри Ольги і одержав дозвіл на побачення з нею в тюрмі). Він напише батькові. Не знає, чи ще буде бачитися з ним.

Життя монотонне: встає о 6-й год., як приносять кип’яток для чаю. Вдень читає, шиє, лежить або ходить, нічого не роблячи. Щодня гуляє в дворі з скількома деревами по 25 хвилин. Лягає спати, як тільки стемніє. Раз на два тижні ходить у баню. 4 рази на тиждень одержує передачу: всяку всячину, включно до конвалій і черемухи, що приносять усі знайомі. Почувається нічого собі, лише очі втомилися, бо в камері темнувато, а не читати нудно. Може, потім і вогкість одіб’ється (вона на першому поверсі), але в Петербурзі всюди вогко. Загалом, зовсім здорова.

Досадно, що через дурне непорозуміння час пропадає під час іспитів. У неї є деякі підручники, і ще передадуть, і вона готується, щоб, як тільки звільнять, здавати іспити. Не знає, чи варто батькові приїздити. Боїться, що ця подорож; втомить його, схвилює і введе в витрати. Повинно ж колись з’ясуватися, що вона ні при чому, і все добре скінчиться. Лесі вона написала через Діму листівку, наче нічого не сталося. Батько теж нехай Лесі не пише про її арешт. Їй не хочеться Лесю хвилювати, коли в неї й так з нервами зле. Просить батька і всіх писати їй. Питається, як іспити Микося й Дори, чому мати не пише. Просить прислати грошей на ім’я Д. Міяковського, а він їй передасть. Кінчає листа: «Крепко, крепко целую тебя, а ты всех поцелуй. Твоя Лиля».

4 травня батько приїхав до Петербургу клопотатися за сестру Ольгу. Не був він у Петербурзі 42 роки.

5 травня батько мав побачення з сестрою Ольгою. Мав бути на побаченні ще 6 травня і «в четвер».

5 травня з Цюріху Леся написала Кобилянській листа.

6 травня Леся виїхала з Цюріху до Мюнхену.

12 травня з Відня Леся написала до М. В. Кривинюка.

14 травня Аріядна Драгоманова написала до М. В. Кривинюка, що Лесина сестра Ольга ще у в’язниці. Батько бачився з нею двічі. Він ще в Петербурзі.

15 травня Лесина мати пише до М. В. Кривинюка, що батько 15 травня приїхав з Петербургу і що сестру Ольгу мають звільнити. Просить, щоб Леся привезла їй чеську і русинську граматики. Літом всі, крім матері і Лесі, мають жити в Колодяжному. «Леся абсолютно не може жить в Колод[яжному] (се вже з досвіду звісно) […] Наші десь для нас загубилися, т. є. Леся і Оксана, остатньою звісткою була якась одкритка од Оксани (з видом Райн[ського] водопаду), що їдуть у Мюнхен.» Мають бути в Відні, Празі, Чернівцях. Мати радить, щоб побули в Празі довше, бо Прага того варта, щоб у ній довше побути, щоб подивитись музей і послухати церковні співи – інтересні.

15 травня Леся послала М. В. Кривинюкові телеграму: «Kommen Freitag halb zehn abends – Kossatsch».

16 травня мати телеграфувала до М. В. Кривинюка, щоб Леся зачекала в Празі на послані їй туди гроші і що мають велику радість – сестра Ольга приїде додому наступного тижня.

18 травня Леся разом з сестрою Оксаною і М. В. Кривинюком пише сестрі Ользі з Праги і дає свою адресу для листів у Чернівці Sterngasse 6. О. Kobylianska.

23 травня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що вона вже звільнена і 25 травня мусить виїхати з Петербургу.

24 травня Волховський пише М. В. Кривинюкові, починаючи листа: «Шановний Земляче і Товаришу! Обертаюсь до Вас в тій надії, що моє имья відомо Вам з річей Лесі Українки». Далі переходить на російську мову і пише про встановлення правильних відносин між Аграрно-соціалістичною лігою і українськими соціалістичними і демократичними організаціями й партіями. І додає: «Я уже писал об этом предмете Лесе Украинке, и она вероятно дала Вам прочесть мое письмо […] В письмах Леси не мало места занято соображениями о том, что украинский point d’honneur не позволяет украинцам первым обращаться к великорусским организациям». І ще: «Леся обещала мне выслать многое [з української революційної літератури], но до сих пор это обещание исчерпывается поговоркой: «казав пан – кожух дам – та й слово його тепле!» і ще: «Где Леся? Я напишу ей на адр[ес] Павлика сегодня или завтра.»

26 травня сестра Оксана написала до М. В. Кривинюка, що вона приїхала добре до Києва. «Сьогодні» одержали телеграму од сестри Ольги, що вона приїде 27 травня. Ідуть на літо всі в Гадяче.

26 травня сестра Ольга пише з дороги, що вона вже їде разом з Д. Міяковським до Києва з Петербургу.

26 травня К. Квітка пише Лесі листівку, адресуючи її до Чернівців, де Леся в Кобилянської.

Від 26 травня до 7 червня Леся гостювала в Кобилянської і востаннє з нею бачилася.

29 травня з Чернівців Леся написала М. В. Кривинюкові листа.

2 червня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що чекає звістки од Лесі про те, коли Леся приїде до Києва.

3 червня Лесина мати написала до М. В. Кривинюка, що вона з сестрою Ізідорою вже в Зеленому Гаю. І всі вже мають літувати в Гаю. 5 червня мають приїхати до Гаю Ольга і Оксана. Леся має приїхати туди «на сих днях». В Гаю будуть жити «нагорі» (на вищому поверсі): мати, Леся в своїй кімнаті, родина Трегубових, а внизу дівчата, Микось, М. В. Кривинюк і ще хто приїде з молоді.

Мати просить привезти збірник чеських чи польських колядок, бо їй треба слов’янських колядок.

3 червня Леся написала Осипові Маковеєві листа.

4 червня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що у них в Києві «столпотворение вавилонське і переселення народів». Приїхав «сьогодні» брат Михайло. Ольга думає 7-го їхати з ним і Оксаною і заїхати до нього на 1-2 дні на хутір. Рада (Драгоманова), певне, поїде з Лесею в Гай 10-го. Ольга ще не має з Петербургу дозволу їхати з Києва. А щоб переїздити з місця на місце, вона мусить мати поліційний дозвіл з Петербургу. Поїхати до Києва вона мала дозвіл і навіть припис виїхати з Петербургу, а тепер треба мати дозвіл, щоб виїхати з Києва кудись інде.

6 червня Леся написала до пані Панькевичевої (Львів, у. Чарнецького 26. В книгарні Тов. ім. Шевч.) з Чернівців.

6 червня Леся написала Павликові останнього листа перед перервою в листуванні мало не на 4 роки.

6 червня Леся написала М. В. Кривинюкові листа.

6 червня на листі Кузьми [Ляхоцького] про Драгоманівські видання, що є на складі в нього в Женеві, та про їх розповсюдження і оповіщення про них Леся приписала, пересилаючи листа цього М. В. Кривинюкові з Чернівців.

7 червня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові з Києва, що брат Михайло в Києві, збирається «сьогодні» виїздити з сестрою Оксаною, а вона, Ольга, ще чекає з Петербургу дозволу виїхати з Києва. Од Лесі нема ні слова і вдома не знають, коли її чекати. «Завтра» Ольга поїде на Сирець до Драгоманових на весь день; се день смерти дядька і їм якось веселіше буде з нею. Страшно прикра історія з Трушем, Рада страшенно мучиться його сваркою зо всіма ними і не знає, що їй і робити. Чисто якийсь божевільний він. Наче здурів, такі дурниці вигадує. Якесь самодурство і глупость, що тільки руками розводиш од дивування. Ользі дуже боляче за Раду, бо на нього самого, то можна було б плюнуть та й годі, а її Ользі дуже шкода. Таки тії галичани чудні, як собі хоче Кривинюк. Отак ніби нічого-нічого, а там, дивись, і вилізе щось таке неподобне наверх.

8 червня сестра Ольга писала М. В. Кривинюкові, що через страшну зливу брат Михайло не виїхав «учора» о 4 год., а мав виїхати о 10 г. вечора, аж о 9-ій приїхала Леся і Михайло зостався на 8-ме.

Леся засмутила Ольгу, бо не поправилась, а помарніла за цей рік. «Аж серце стискається од страху за неї. Окрім того, якась особлива нервовість у неї так і видна в кожному русі і слові. Дуже се недобре». Леся розказувала «про выходки» Труша. «Чорт знає, що таке!» Страшне «столпотворение» у них в хаті.

9 червня сестра Ольга пише з Києва М. В. Кривинюкові, що Леся має пробути в Києві тиждень. «Сьогодні» Леся здається Ользі вже не такою, як спочатку, наче краще виглядає, ніж одразу здалось.

Рада має їхати з Лесею в Зелений Гай.

15 червня сестра Ольга, Оксана і брат Микола приїхали до Зеленого Гаю. В Гаю Трегубови і у них хлопець Цвітковський, живуть нагорі. Там буде і Леся у своїй кімнаті і мама в новоприбудованій. Внизу – Ольга, Оксана, Микось (він лише до липня, а потім поїде в Запруддя до тітки Єлени), Дора, Рада, Кривинюк. В окремій хатці живуть чужі пані і сторож Лука з жінкою. «Завтра рано має приїхати Леся». Олександер Петрович з родиною живе в Драгоманівській садибі «у Лизавети» в Гадячому.

17 червня Леся вже в Зеленому Гаю.

18 червня сестра Ольга написала М. В. Кривинюкові, що ідуть дощі і то найбільше прикро за Лесю, бо їй зовсім недобре в’їхати одразу в таку вільгість, та й холоднувато якось. Пише: «Я вчусь, Леся листи пише, Микось документи переписує [він тої весни скінчив гімназію і лагодив документи, щоб подаватись до вищої ніколи], Оксана шиє, всі дощ лають і в вікна поглядають без кінця. Дора поїхала зо всіма Трегубовими і їх гостем до ,бабушки’ в Зіньків, так що і народу у нас тепер мало, то й тихо якось не по-літньому. В кінці цього тижня, може, таки приїде Рада і Кльоня [Климент Квітка]. Кл[ьоня] на тиждень-два, а Рада вже на весь час».

18 червня з Зеленого Гаю Леся написала до М. В. Кривинюка листа.

19 червня Леся написала Ів. Франкові листа.

19 червня Леся написала до Кобилянської листа.

21 червня сестра Ольга писала М. В. Кривинюкові, що «колонія» в Зеленому Гаю збільшилася, бо «вчора» приїхав Кльоня (Климент Васильович Квітка). Від «завтра» стане і голосніше, бо «сьогодні» увечорі приїхало піаніно. Про Раду нема жадних відомостей.

1 липня з Зеленого Гаю Леся написала М. В. Кривинюкові листа.

1 липня сестра Ольга разом з попереднім Лесиним листом посилає свого до М. В. Кривинюка, де м. і. пише, що дуже хотіла б, щоб Кривинюк виконав якнайскорше Лесине доручення. Потім, що Леся не зовсім доладу і по правді говорить, бо Л[юдмила] М[ихайлівна] однаково готова винуватити і Труша, що він мучить Раду. На думку сестри Ольги, в системі відносин Лесі, Труша, Ради, її і Кривинюка найголовніше, щоб Рада була щаслива і спокійна, а які там будуть у них відносини з Трушем, то не так важно, хоч би й ніяких. Коли ж в тих відносинах щось псується, хоч би і через Трушеву глупость, то всі вони, хоч би й дечим поступившись, люблячи Раду, мусять якось так залагоджувати справу, щоб вона од того не страждала, бо вона то вже таки ні в чому не винна. Через те Ольга вважає, що Кривинюкові не варто справуватись з Трушем, щоб од того не було зайвої прикрості Раді, а не йому та Лесі. Ольга теж просить Кривинюка про це, ради Ради. Ользі жаль Раду безкрайнє, бо це ще тільки початок прикростей, які вона матиме од Труша, а далі ще буде їх без кінця, Ольга в тому певна. Ольга дуже просить Кривинюка ні про що з Трушем не говорити і запевняє, що так буде найкраще.

14 липня Леся написала з Зеленого Гаю до Ів. Франка.

1 серпня Леся написала з Зеленого Гаю до Франка листа.

2 серпня Леся написала до Кобилянської листа.

7 серпня Волховський написав до М. В. Кривинюка:

Високоповажаний Товаришу й Земляче! Съезд Лиги кончился. Я на нем доложил о своих сношениях с Вами и Лес[ей] и читал кое-какие выдержки из переписки. Выраженные в этих выдержках мысли и пожелания были встречены общим сочувствием и съезд решил в принципе – пойти навстречу украинскому стремлению к «сполученню сил для одностайної і одночасової їх праці особливо в критичні хвилі.» І ще: «Решено также издать украинскую версию моей сказки о несправедливом царе в переводе ,Незалежного Українця’». Просить Волховський написати, скільки примірників казки всього друкувати, скільки примірників їх [Лесина і Кривинюкова] «організація» хоче мати для розпросторення на Україні російській і де саме думають розпросторювати. Кінчає лист: «Стискаю братерськії Вашу руку».

9 серпня Леся написала Іванові Франкові.

10 серпня Леся продовжує листа до Кобилянської, початого 2 серпня.

24 серпня Лесина мати писала до М. В. Кривинюка, що Леся і Трегубови ще в Зеленому Гаю. Звідти Леся з матір’ю поїдуть до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському і вернуться ще до Зеленого Гаю, а вже пізніше до Києва приїдуть. Кримський [А. Е.] писав Лесі, що на початку вересня не може бути в Гаю, а хіба 10 вересня. Леся йому відповіла, що в такім разі не може його приймати в Гаю, хіба в Києві. Тому не треба поспішати до Гаю і могтимуть побути довше в Полтаві. Коло 5 вересня мати з Лесею приїдуть до Києва. Сестрі Ользі слід виїхати з Києва 26 серпня, щоб успіти оформитись до іспитів.

30 серпня сестра Ольга вже в Петербурзі, її поновили в Медичному інституті і вона береться до іспитів.

30 серпня Леся в Полтаві. Одержала і переховувала в себе таку програму:

«Полтавское городское общественное управление. В просветительном здании имени Н. В. Гоголя состоится торжественное заседание Думы 30-го августа 1903 года в день открытия памятника славному украинскому поэту И. П. Котляревскому». (Далі вміщено портрет Котляревського) На другому боці програми: «Программа. I. Приветственная речь городского головы. II. Краткая историческая записка и отчет городской управы по сооружению памятника. III. Речь И. М. Стешенка о литературно-художественном значении произведений И. П. Котляревского. IV. Приветствия и адресы иностранных и иногородних делегатов, представителей местных учреждений и обществ и частных лиц, по случаю открытия памятника. Начало в 7.5 часов вечера.

Печ. с разр. Г. Полтавск. полицийм[ейстера] д’Айстетен.

Полт. типо-литограф. Торгов. Дом Л. Фришберг».

[Лесин примірник цієї програми віддано до Музею визвольної боротьби України в Празі. ОКК]

30 серпня Леся була в Полтаві на відкритті пам’ятника Котляревському. Спинялася з матір’ю в господі адвоката Миколи Дмитрієва. На самому відкритті стояла під пам’ятником поруч з Василем Сімовичем, що підтримував її.

На початку вересня під час свят з приводу відкриття пам’ятника Котляревському в Полтаві Леся фотографувалася у великій спільній групі учасників свята і в окремій групі письменників (крім Лесі: М. Старицький, Олена Пчілка, М. Коцюбинський, В. Стефаник, В. Самійленко, Г. Хоткевич).

2 вересня Леся приїхала з Полтави до Зеленого Гаю.

3 вересня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка, що мати й Леся не писали їй і вона не знає, що там було в Полтаві, а цікаво було б знати.

3 вересня Леся написала до М. В. Кривинюка листа.

6 вересня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що їй з дому ніхто не пише і їй страшнувато за Лесю. «Вчора» отримала листа од К. Квітки, писаного ще 21 серпня, блукав він по всіх усюдах, поки до неї добрався, але краще б і не добирався, бо такий неподобний і навіть противний, що вона воліла б його не читати.

8 вересня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка, що з дому не пишуть. Леся написала з Зеленого Гаю, що страшно втомилася в Полтаві і простудилася і тому зле почувається, але справи залагодила добре. Пише, що Квітка їде (прислав телеграму з дороги) в Гадяче, щоб помогти Лесі їхати на Кавказ, бо він тепер перейшов в період «мучения» за свій егоїзм і за всі ті прикрості, що писав і робив.

10 вересня сестра Ольга писала до М. В. Кривинюка, що «вчора» приїхав до Петербургу Дмитро Міяковський і привіз їй од батька дуже смутного листа. Батькові страшно прикро, що Леся, не одпочивши після Полтави, простуджена, приїхала спішно в Київ, пробула мало не півдня всього і поїхала з кашлем і хрипотою в Одесу, щоб їхати далі в Тифліс, і все це через те, що Квітка доїхав чомусь лише до Ніколаєва, а звідти став «жарить телеграммами», викликаючи Лесю. Ольга зовсім згоджується з батьком і поділяє його страх за Лесю.

13 вересня Леся вже в Тифлісі [Тер-Гукасовська вул. № 2, д. Хитарова]. Написала сестрі Ользі, що, виїздячи на Кавказ, була хвора і «бідна». Знов трохи кров’ю кашляла. «Бідна» тому, що Рада Драгоманова з нею зірвала зносини та ще «через одну історію» [?].

На Кавказ приїхала вже таки добре хвора. К. Квітка виїхав до Одеси, щоб допомогти Лесі їхати, допровадив її до Тифлісу.

14 вересня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, щоб він не забув зараз, як приїде до Праги, вислати Раді листи Трушеві чи Лесині, чиї там у нього є сховані.

15 вересня М. В. Кривинюк писав (в чорнетці листа) Волховському м. і.:

«… дам несколько сведений о С.-Д. [українська] (социальная-демократия), с которой я (Л[еся] У[країнка] тоже) находимся в тесной связи. С.-Д. составилась из лиц, тесно сблизившихся в 1891-2-3-4 акад[емических] годах; составилась по преимуществу из школьных товарищей. Имела С.-Д. знакомства и с русскими партиями вначале с.-д., а в середине девяностых годов с.-р.; отношения были хорошие товарищеские со взаимными практическими выгодами – поддержкой. В середине девяностых годов она (С.-Д.) понесла урон. Оправившись затем и не успев войти в силу, она имела целый ряд потерь (не все по воле правительства), так что в настоящее время от нее остались «недобитки», – в этом я убедился на каникулы, – продолжающие свое существование в качестве «диких», вроде меня. Таким образом, вопрос о союзе с с.-д. остается открытым; не говорю поконченным, т. к. возможно «недобитки» не захотят умирать, что же касается меня, то в качестве «дикаря» очень симпатизирующего с.-р. [олівцем надписано: то мои симпатии, как и симп[атии] Л. У-ки], я готов оказывать с.-р. возможные (посильные) товарищеские услуги, которые могли бы быть, как я себе представляю, в форме помощи с.-р. в создании украинской литературы.»

[Цей лист знаходиться в архіві M. В. Кривинюка у вигляді чорнетки, поперекреслюваної місцями, поправленої, з написами олівцем].

16 вересня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що дуже турбується, не маючи ніяких звісток од Лесі або про Лесю. Говорячи про свою «удачливість», пише, що їй серце стискається, коли вона думає про Лесю (од жалю за Лесину «неудачливість»).

22 вересня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що отримала од Лесі листа вже з Тифлісу. Оказується, що то Леся зупинила навмисне К. Квітку телеграмою на півдорозі. Тепер Леся ще в гостинниці, бо ніяк не може хати знайти. Настрій у Лесі, пише вона, і температура кращі, але сильно кашляє. У Тифлісі «тепер» Кримський на кілька днів.

25 вересня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що нічого нового про Лесю не знає.

28 вересня сестра Ольга нагадує в листі М. В. Кривинюкові, що вже писала йому, аби він послав Раді листи Трушеві й Лесині, що є в нього на схованці. Так обіцяли Раді і Леся і Ольга.

29 вересня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що сестра Дора писала їй, що Труш приїздив на кілька днів до Києва, а тепер він у Криму; од Лесі більше нічого не отримувала, а батько пише, що Леся писала йому, ніби почувається краще, а батько цьому не вірить. Пише теж Леся батькові, що на зиму виїде з Тифлісу на курорт. Сестра Ольга не розуміє, на який курорт і чому не в Сан-Ремо було їхати, коли все одно не в Тифлісі жити.

3 жовтня помер Лесин брат Михайло.

5 жовтня брат Микола пише М. В. Кривинюкові, що 3 жовтня в п’ятницю в Харкові од дизентерії помер брат Михайло. Заслаб 27 вересня. Сповістили пізно, мати приїхала до Харкова 4 жовтня, батько 5 жовтня, бо був у Колодяжному. Сестри ще, може, не знають. Пише, що Лесі адресувати листи треба: Тифліс, Окружний Суд, Квітці для Лесі.

9 жовтня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка:

«Бідна, бідна Шура [жінка брата Михайла], страх яка бідна, в неї зовсім життя розбите. Мама побивається страшно, але то і краще, що вона може так дуже плакати, бо так легше. Я за папу боюсь. Він так дуже любив Мішу і зовсім прибитий тепер, але все стримується і нас вмовляє бути спокійними. Я знаю, що ради нього, ради Шури і мами та й всіх наших повинна стримуватись, бо інакше не могтиму їм помогти, а се їм всім дуже потрібно. За Лесю у мене просто смертельний страх. Їй ще не писали, що Міша умер, і, як написати, не знаємо.»

Брат Михайло був сам у Харкові, а його родина була ще на хуторі. В Харкові була епідемія дизентерії і він заслаб на неї, але днів десять не думав, що слабий серйозно: ходив, все їв, читав лекції. Потім йому стало гірше, і він вдався до лікаря. Той порадив йому лягти до клініки, кажучи, що днів за чотири він буде здоровий. Михайло ліг до клініки і тоді тільки, і то через три дні, дав знати жінці листом, що слабий. Вона приїхала 29 вересня, хотіла взяти його додому, але він не хотів, кажучи, що в клініці дуже добре його глядять і він почувається краще. Лікар теж сказав, що в клініці він за три дні буде здоровий, а коли його візьмуть додому, то він, лікар, ні за що не ручиться. 1 жовтня Михайлові стало раптом гірше, 2 жовтня ще гірше, а 3 жовтня він помер. Мати й батько були в Колодяжному, Михайлова жінка не знала цього і тому з листами і телеграмами вийшла плутанина і вони обоє вже не застали Михайла живого. Ольга з Оксаною приїхали до Харкова тільки 6 жовтня, хоч і виїхали зараз по одержанні телеграми і їхали кур’єрським та скорим потягом. Їм здавалося, що їхали рік, а приїхавши, раді були б ще без кінця їхати, аби мати надію, що він ще живий, а не убивчу певність, що вже ніколи, ніколи його не побачать. Батько просить переказати Кривинюкові, що напише йому пізніше, а тепер не може ніяк.

13 жовтня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що вона ще в Києві. Якось дуже їй не хочеться їхати і кидати тепер своїх. Батько простудився і страшенно кашляє, горло йому болить і температура підвищена. Ольга почекає, поки він одужає, а тоді вже поїде, бо якось особливо боїться за всіх. Оксана має поїхати з братовою до Харкова, а звідти вже до Петербургу, де вона вчиться на курсах. Приїздила тітка Єлена, хрещена мати Михайлова, що дуже його любила. Пробула три дні. Од Лесі «вчора» була листівка, вона ще нічого не знає, пише, що почувається краще, зовсім не кашляє, що послала великого листа матері до Гадячого.

Ользі треба вже їхати до Петербургу, але дуже шкода кидати батька, він убитий страшенно, але добрий до всіх і стримується дуже, йому, видко, приємно, що Ольга вдома.

17 жовтня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що «вчора» був лист з 11 жовтня од Лесі, вона ще нічого не знає, пише, що мається зовсім добре, що погода там ще літня і дуже гарна. Оксана телеграфувала, що доїхала добре до Петербургу. Тітка Олександра писала з Харкова, що там усі здорові. Батько одужав і Ользі спокійніше його лишати.

19 жовтня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка, що приїхала до Петербургу. За Лесю боїться якось просто до неможливості. Хотіла б швидше мати звістку од Квітки, а він мовчить, як навмисне. Ні Ользі, ні батькові не пише і раніш не писав, хоч міг би написати про Лесине здоров’я, бо знає, що вона сама завше своє здоров’я переоцінює.

Десь після 11 жовтня, ледве Леся поправилася після приїзду до Тифлісу, як одержала звістку про смерть брата Михайла і та звістка знов її прибила. Вона була «душею хвора». Коли б була сама, то може б і не витримала, але в Тифлісі була тоді давня товаришка Лесина, Марія Биковська-Біляєва, та К. Квітка, то вони помогли Лесі жити.

28 жовтня сестра Ольга пише до М. В. Кривинюка, що отримала од Квітки листівку, він пише, що Леся, звичайно, дуже зажурена, але більш-менш здорова, не кашляє. Квітка пише, що по щирості пише про Лесю, і Ольга може не боятися за неї.

I листопада сестра Ольга пише м. і. до М. В. Кривинюка, що мати хоче, щоб літом усі жили в Колодяжному, бо там усе дуже запускається, як довго не живуть. Ольга не знає, як буде тоді з Лесею. Леся рішуче не може жити в Колодяжному, а певне ж вона захоче приїхати на літо додому. Самій же їй бути в Зеленому Гаю нецікаво.

6 листопада Леся написала матері листа з Тифлісу, вже знаючи про смерть брата Михайла. Лист тяжкого настрою.

11 листопада сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що одержала од батька звістку про хворобу сестри Ізідори. У неї черевний тиф. Хоче їхати глядіти Дору, бо при черевному тифі головне догляд, а мати до того нездатна.

Рада ще при Ользі одержала листа од М. В. Кривинюка з копіями листів Труша і Лесі. Рада не пише Кривинюкові, бо Труш їй заборонив писати. Коли Леся була в Києві перед виїздом на Кавказ, то Рада з нею не бачилась. Ользі Рада не пише, хоч в Києві бачилася з нею щодня і відпроваджувала на двірець. Може, Ольга й помиляється. Вона дуже жалує Раду, бо та дуже мучиться, а що вона винна, що має такий характер, виховання, погляди і таке нещастя, як кохати Труша. Ольга просить Кривинюка нічого не казати і не писати ні Трушеві, ні Раді, бо то нічого не змінить, а лише буде мучити Раду. Може й Труш не такий поганий, як нам здається, а лише, як і Ст[рук?], галичанин і містично боїться за свій авторитет. 12 листопада Ольга приписує в тому листі, що вона в першому ж листі до Лесі напише про якусь Кривинюкову книжечку.

12-13 листопада з Тифлісу Леся написала М. В. Кривинюкові листа і послала в грошовому пакеті «со вложением пяти рублей».

13 листопада з Тифлісу Леся написала М. В. Кривинюкові.

15 листопада Лесі послали листівку з Берліну до Києва: «Прийміть поклін від Берлінської Січі» – Підписи: перший нерозбірливий [може Копиленко], другий В. Старосольський.

20 листопада сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що з дому мала щодня листівки, що сестрі Ізідорі все краще, одужує од черевного тифу. Од Лесі чи про Лесю не має жадних звісток після давнього листа од Квітки.

22 листопада сестра Ольга пише, що одержала вже од самої сестри Ізідори листа, що їй вже зовсім добре.

22 листопада Гриць Гарматій пише М. В. Кривинюкові, що бачився [позамащувані прізвища] з т. [?] і той казав йому, що познайомився з Кривинюком у Лесі. Справи якісь конспіративні.

1 грудня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що од Лесі нічого не має. Ізідора вже встає. Оксана, що вчиться в Петербурзі на курсах, їде 3 грудня додому до Києва.

20 грудня сестра Ізідора пише М. В. Кривинюкові: «Леся пише, що тримається добре.»

20 і 21 грудня святкували в Києві дуже урочисто і бучно ювілей Миколи Лисенка. Привітання і адреси були українською мовою.

24 грудня сестра Ольга пише М. В. Кривинюкові, що в них вдома була дуже смутна свята вечеря. По вечері до них прийшли батькові приятелі давні Беренштам і Трегубов. Як вони пішли, то мати пішла на телеграф одправляти Лесі телеграму з повіншуванням з святами. Мати конче захтіла послати ту телеграму та ще конче сама, ні за що не згодилась, щоб Ольга послала чи хоч провела її.

На Різдво Леся була в Тифлісі.

25 грудня Леся написала листівку-поздоровлення з Різдвяними святами всій своїй родині до Києва з Тифлісу.

Підстави

1. Фуртак-Деркач Марія. Леся Українка. Листування з Павликом. «Нові шляхи», Львів, 1930, VII, ст. 232-234, 237.

2. Листування з Маковеєм, ст. 37-39.

3. Музичка ст. 43, 66 пим. [примітка?] 4-та.

4. Оголошення.

5. Програми.

6. Фото.

Листи

7. Сестри Ольги до М. В. Кривинюка. 1 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

8. Лесин сестрі Ользі. 10 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 72.

9. Лесин Кобилянській. 11 січня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 38.

10. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 14 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

11. Лесин M. В. Кривинюкові. 14 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

12. Лесин матері. 14 січня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві 2218/858.

13. Лесин матері. 16 січня. Рукопис Лазаревського дод. ст. 371-2, л. 8. Друк.: Червоний шлях, 1923, ч. 6-7, ст. 190.

14. Лесин сестрі Ользі. 16 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 73.

15. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 18 січня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

16. Лесин матері. 22 січня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві 2219/859.

17. Лесин сестрі Ользі. 25 січня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 74.

18. Лесин M. В. Кривинюкові. 3 лютого. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

19. Брата Михайла матері. 9 лютого. Архів Олени Пчілки

20. Лесин M. В. Кривинюкові. 18 лютого. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

21. Лесин Кобилянській. 27 лютого. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, 39.

22. Тітки Єлени М. В. Кривинюкові. 3 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

23. Лесин M. В. Кривинюкові. 4 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

24. Лесин Маргариті Комаровій-Сидоренко. 6 березня. Музичка А. Леся Українка, її життя, громадська діяльність і поетична творчість. ДВУ, 1925ь ст. 43, 66 і 4-та прим. на ній.

25. Сестри Оксани додому. 13 березня. Архів Олени Пчілки

26. Максима Славінського Лесиній матері. 14 березня. Архів Олени Пчілки

27. Лесин Кобилянській. 14 березня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 40.

28. Лесин M. Павликові. 14 березня. Фуртак-Деркач Марія. Леся Українка. Листування з Павликом. «Нові шляхи», Львів, 1930, VII, ст. 233-234.

29. Лесин сестрі Ользі. 15 березня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 75. [Лист з такою датою невідомий. Можливо, в книзі допущена механічна описка і слід читати не 15, а 5 (18) березня – такий лист відомий. М.Ж.].

30. Лесин матері. 16 березня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві 2220/860.

31. Бандероль з програмою укр. вечора. 21 березня. Архів Лесі Українки Оддано до Музею ВБУ [Визвольної боротьби України] в Празі.

32. Грабовського М. В. Кривинюкові. 21 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

33. Лесин M. В. Кривинюкові. 26 березня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

34. Лесин Панькевичевій. 27 березня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

35. Лесин Кобилянській. 27 березня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 41.

36. Лесин M. Павликові. 28 березня. Фуртак-Деркач Марія. Леся Українка. Листування з Павликом. «Нові шляхи», Львів, 1930, VII, ст. 235-237.

37. Лесин Галині Комаровій. Весна. А. Музичка. «Леся Українка, її життя, громадська діяльність і поетична творчість», ДВУ, 1925.

38. Сестри Ольги батькові. Скоро по 12 квітня. Архів Олени Пчілки

39. А. Драгоманової М. В. Кривинюкові. 16 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

40. Волховського Лесі. 19 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

41. Сестри Оксани M. В. Кривинюкові. 25 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

42. Материн М. В. Кривинюкові. Кінець квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

43. Лесин батькові. 27 квітня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві (копія).

44. А. Драгоманової М. В. Кривинюкові. 29 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

45. Лесин M. В. Кривинюкові. 30 квітня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

46. Сестри Ольги батькові. 2 травня. Архів Олени Пчілки

47. А. Драгоманової М. В. Кривинюкові. 4 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

48. Батьків матері. 5 травня. Архів Олени Пчілки

49. Лесин Кобилянській. 5 травня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 42.

50. Лесин M. В. Кривинюкові. 12 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

51. А. Драгоманової М. В. Кривинюкові. 14 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

52. Материн М. В. Кривинюкові. 15 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

53. Лесина телеграма М. В. Кривинюкові. 15 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

54. Материна телеграма М. В. Кривинюкові. 16 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

55. Лесин, M. В. Кривинюка і сестри Оксани Ользі. 18 травня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

56. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 23 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

57. Волховського М. В. Кривинюкові. 24 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

58. Сестри Оксани М. В. Кривинюкові. 26 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

59. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 26 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

60. К. Квітки Лесі. 26 травня. Архів Лесі Українки

61. Лесин M. В. Кривинюкові. 29 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

62. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 30 травня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

63. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 2 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

64. Батьків матері. 2 червня. Архів Олени Пчілки

65. Материн М. В. Кривинюкові. 3 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

66. Лесин Ос. Маковеєві. 3 червня. Листування з Маковеєм, ст. 36.

67. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 4 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

68. Лесин Панькевичевій. 6 червня. Рукописний відділ бібліотеки Товариства ім.Шевченка у Львові

69. Лесин M. Павликові. 6 червня. Фуртак-Деркач Марія. Леся Українка. Листування з Павликом. «Нові шляхи», Львів, 1930, VII, ст. 237.

70. Лесин M. В. Кривинюкові (з додатком Трушевих трьох листів і чорнетки Лесиного листа-відповіді Трушеві). 6 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

71. Лесин M. В. Кривинюкові, приписаний до листа Кузьми. 6 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

72. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 7 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

73. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 8 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

74. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 9 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

75. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 15 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

76. Батьків матері. 17 червня. Архів Олени Пчілки

77. Лесин M. В. Кривинюкові. 18 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

78. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 18 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

79. Лесин Ів. Франкові. 19 червня. Архів Франка в Бібліотеці Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, ч. 236, ст. 161, 523.

80. Лесин Кобилянській. 19 червня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 43.

81. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 21 червня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

82. Лесин M. В. Кривинюкові. 1 липня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

83. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 1 липня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

84. Тітки Єлени матері. 11 липня. Архів Олени Пчілки

85. Лесин Ів. Франкові. 14 липня. Архів Франка в Бібліотеці Наукового товариства ім. Шевченка у Львові, ч. 427/VIII, ст. 45.

86. Лесин Ів. Франкові. 1 серпня. Архів І.Франка у бібліотеці Товариства ім.Шевченка у Львові, ч. 236. ст. 167 (545).

87. Лесин Кобилянській. 2 серпня. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 44.

88. Волховського М. В. Кривинюкові. 7 серпня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

89. Лесин Ів. Франкові. 9 серпня. Архів І.Франка у бібліотеці Товариства ім.Шевченка у Львові, ч. 427/VIII, ст. 47.

90. Лесин Кобилянській. 10 серпня (продовження з 2 серпня). Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 44.

91. Материн М. В. Кривинюкові. 24 серпня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

92. Сестри Ольги M. В. Кривинюкові. 30 серпня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

93. Лесин M. В. Кривинюкові. 3 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

94. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 3 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

95. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 6 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

96. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 8 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

97. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 10 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

98. Лесин сестрі Ользі. 13-14 вересня. Архів Ольги Косач-Кривинюк № 77.

99. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 14 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

100. М. В. Кривинюка Волховському. 15 вересня (чорнетка). Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

101. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 22 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

102. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 25 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

103. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 28 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

104. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 29 вересня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

105. Брата Миколи М. В. Кривинюкові. 5 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

106. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 9 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

107. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 13 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

108. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 17 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

109. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 19 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

110. Лесин Кобилянській. 22 червня 1904. Копії листів Лесі Українки до Ольги Кобилянської, що їх надіслала Ользі Косач-Кривинюк Марія Деркачева, л. 45.

111. К. Квітки сестрі Ользі. 20 жовтня. Архів Ольги Косач-Кривинюк.

112. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 28 жовтня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

113. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 1 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

114. Лесин матері. 6 листопада. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві 2221/861.

115. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 11 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

116. Лесин M. В. Кривинюкові. 12-13 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

117. Лесин M. В. Кривинюкові. 13 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

118. Берлінської Січі Лесі. 15 листопада. Архів Лесі Українки

119. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 15 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

120. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 20 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

121. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 22 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

122. Гриця Гарматія М. В. Кривинюкові. 22 листопада. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

123. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 1 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

124. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 12 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

125. Сестри Ізідори М. В. Кривинюкові. 20 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

126. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 23 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

127. Сестри Ольги М. В. Кривинюкові. 24 грудня. Архів Михайла Васильовича Кривинюка.

128. Лесин всім додому. 25 грудня. Рукописний відділ Інституту літератури Академії наук у Києві 2222/862.

1903 Написано

21 січня, Сан-Ремо Дим.

Перша половина січня Стаття полемічна, відповідь Єфремову. [Текст цей до нас не дійшов. Докладніше – у статті «Світла й тіні нової краси». М.Ж.].

5 лютого, Сан-Ремо Вавилонський полон.

Незадовго перед 27 лютого Стаття полемічна проти М. Ганкевича про терор та політичну етику.

Перед 27 лютого Допис до віденської часописі «Zeit». [Ця стаття невідома. М.Ж.].

Перед 6 березня Статті (дві) для заграничних журналів. [Ці статті невідома. М.Ж.].

Квітень Казка про несправедливого царя – Волховського. Переклад Незалежного Українця [Лесі Українки].

24 квітня, Сан-Ремо Угорі так яро сяють зорі [Надруковано в «Література і мистецтво» 1941, ч. 2, ст. 35. ОКК].

Літо Переклади оповідань Франка, Кобилянської, Стефаника рос. мовою. [З них відомі тільки переклади з І.Франка. М.Ж.].

Зараз по 2 серпня Заміточка до «Ruthenische Revue». [Ця стаття невідома. М.Ж.].

1903 Бранець (На країну італьянську). San-Remo.

1903 Одно слово.

1903 Кассандра. (Писалася, але не закінчена).

1903 Агітаційно-історична брошура про відносини України і Москви. [Не знаю, чи написана зовсім і чи надрукована. О. Косач-Кривинюк] [Ця стаття невідома. М.Ж.].

1903 Надруковано

«Біблія або книги старого Завіту». Переклад книжки Моріса Верна Лесі Українки. Передмова М. П. Драгоманова.

Друга збірка перекладів з Гайне (Лесі Українки переклад лише «Атта Троля», решта Максима Стависького).

Франко И. Сам виноват. Перевод. Ростов-на-Дону, изд. т-ва «Донская речь», № 32, 12 стор.

Франко И. Хороший заработок. Перевод. Ростов-на-Дону, изд. т-ва «Донская речь», № 38, 8 стор.

Осінні співи. І. До Lady L. W. («Ти, як осінь, умреш, розіллєшся слізьми…»). II. Осінь («Рветься осінь руками кривавими…»). III. Останні квітки. IV. Плач Єремії. – «ЛНВ», т. XXI, кн. І, стор. 1-5.